Історія сєвєродонецької стендаперки Анастасії Юрьєвої, яка виступила у "Розсміши коміка"

23-річна стендап-комікеса Анастасія Юрьєва, яка нещодавно випробувала свої сили у шоу «Розсміши коміка», народилася та до повномасштабного вторгнення росії жила у Сєвєродонецьку. Вона все життя співала та мріяла про «Голос країни», проте несподівано поринула у світ гумору.

У Кам’янському (Дніпропетровська область), куди дівчина з родиною переїхала у 2022 році, вона знайшла нових друзів, почала виступати зі стендапом та врешті-решт ризикнула подати заявку на популярне телешоу.

Про свій шлях у світ стендапу, залаштунки «Розсміши коміка», власні пісні та мрію про «Голос країни» Анастасія розповіла в інтерв’ю «Сєвєродонецьк онлайн».

 - Ви не так давно стали стендаперкою. Розкажіть про свій шлях...

 - Коли ми виїхали з Сєвєродонецька, а це був вже квітень 2022 року, то переїхали до Кам’янського, де проживаємо з родиною і зараз. До цього я зовсім нічого не знала про стендап – що воно таке. Я завжди була вокалісткою, у мене за плечима 12 років вокалу. І я завжди мріяла про «Голос країни». А потім у мене тут з’явилися нові друзі. Нове коло спілкування. І один з друзів запросив мене на стендап. Я подивилася і сказала, що теж хочу. У мене є, що розповісти людям. І вони з цього сміятимуться. У нас є невелика група, кілька людей, і ми займаємося стендапом. Влітку минулого року почала. У мене є наставник. Він виправляв тексти, розповідав, як треба це робити правильно. Треба було прочитати «Біблію комедії» Джуді Картер. Виявилося, що тут ґрунтовний підхід. Я до цього думала - люди пишуть навмання. А там є своя ціпочка – як почати, чим закінчити, що поставити у середині цього виступу.

 Анастасія

 - Зараз в Україні стендап на піку популярності. І розквіт цей прийшовся на війну. І з одного боку – стендапери проводять масштабні збори на потреби ЗСУ, а з іншого – складний час, війна. Чи на часі зараз він? Чи, як у Лесі Українки – «Щоб не плакати я сміялась»?

 - Зараз такі часи, що люди поділилися на 2 табори. Перші кажуть, що стендап допомагає їм якось відволіктися від сьогодення, посміятися. А інші кажуть – така ситуація в країні, а ви ото смієтеся. Не на часі. Я більше підтримую перших. Бо війна війною, але треба якось видихати. Якщо жити тільки війною, це не приведе до чогось гарного. Тим більш, що це потужний інструмент допомоги. Наприклад, наша група збирає постійно на потреби ЗСУ, переказуємо гроші нашим захисникам. Намагаємося допомагати країні. Але також робимо так, щоб люди на якийсь час могли відпочити.

З друзями-стендаперами

 - Вас війна торкнулася безпосередньо, бо прийшла у рідне місто. Ви кажете, що виїхали пізно, у квітні. Що пам’ятаєте з тих днів?

 - На жаль, ми виїхали, як на мене, запізно. Ми жили на МЖК, неподалік готелю «Мир». На першому поверсі. Не завжди встигали у підвал. Але з березня все сильно активізувалося – я зовсім переїхала у підвал. Було дуже страшно. «Прильоти» перед домівками, у дворах. І це вже був капець. Перед 1 квітня стався «прильот» прям перед нашим будинком. Я думала, що 3 метри й влучить в нас. Вмовила маму їхати. Бо життя там не було. Було виживання.

Ми виїжджали за допомогою евакуаційного автобуса з роботи мами, вона працювала у «Сільпо». Встигли на останній. Вони їхали до Дніпра. Ну, й ми туди. Ми спочатку оселилися неподалік Дніпра, жили у школі три дні. А потім брат, він поліцейський, набрав маму з Сєвєродонецька та сказав, що, можливо, їх переводитимуть у Кам’янське. Тож вирішили шукати квартиру там, щоб бути разом. Знайомий допоміг знайти житло. Так і лишилося тут.

 У Сєвєродонецьку

 - А як ви наважалися подати заявку на «Розсміши коміка»?

 - Якщо чесно, я не хотіла туди йти. Бо ще не досвідчена комікеса. Не пройшла такого шляху, як мої друзі, колеги. Нам скинули пост в інстаграмі з Нового каналу, що проводиться кастинг на «Розсміши коміка». Всі почали активно відбирати свій матеріал. Я ж подумала – ну, куди лізти. А потім зважила – а чого ні? Живемо 1 раз. Позбирала свій матеріал, дописала нове. Скинула редактору. Зі 100% мені порізали десь половину точно. Довелося щось дописувати. Бо багато чого не можна говорити на телебаченні.

І мені ніхто не відповів. Ну, думаю, хоча б спробувала. А потім скинули дату та місце. Це було несподівано.

На першій зйомці, де були мої друзі, було багато медійних персон. Людей з досвідом, з підписниками у соцмережах. На другій я теж помічала відомих людей, яких бачила в інтернеті. Звісно, були думки – «Що я тут роблю, тут у всіх досвіду ого-го, а я єдина недосвідчена». Мені було дуже страшно. Пульс був під 150-160.

На шоу

 - Вас підтримували зірки шоу?

 - Ми спускалися фотографуватися, я побачила ведучого шоу Валіка Міхієнко. Подумала – мені треба до нього. Він такий добрий! Побажав мені успіху, сказав, що чекатиме мій виступ. «Я тебе запам’ятав, ти в синьому костюмі», - сказав. А я кажу – «Натискай на кнопку частіше». Там такі всі щирі виявилися. Я коли туди їхала, вважала, що вони всі круті, пихаті, ставлення до тебе буде не дуже. А виявилося, що всі такі прості! Я спілкувалася з гримерами, які робили макіяж та зачіску, такі добрі! Аж йти не захотілося. Після виступу нас забирав їхній водій. Він возив і Зеленську. Думаю – «Ого, їжджу з водієм, який возив першу леді». Зірка (сміється – ред.). Коли дізналися, що я з Сєвєродонецька, всі стільки доброго згадали. Що любили наше місто. І «Льодовий», і «Сім’ю» поряд.

З Валентином Міхієнко

 - Існує думка, що коміки в житті сумні. Коли їх так багато – яка атмосфера панує?

 - Та ми там постійно сміялися. Скільки нас було у гримерці – людей 20 - постійні жарти! Я жодної хвилини не просиділа, не сміючись.

 - Тепер шоу має назву «Розсміши коміка по-Новому». У чому полягає нове?

 - Думаю, що то пов’язане з тим, що тепер воно виходитиме на Новому каналі. Кольори теж змінилися на жовто-зелені у стилі Нового каналу. Саундтрек переспівали нові коміки. Бо інше залишилося тим, яким і було – і правила, та й інше.

 - Кого хотіла побачити там?

 - Хотіла дуже сфотографуватися з Лесею Нікітюк та Юрієм Ткачем. Але я чогось не взяла з собою телефон туди. Його нікуди було покласти. Якщо не гроші, не перемога, то хоча б фото було б. Але ж є відео. То ж я сильно не засмутилася.

 - Зараз ряд жителів Луганщини засвітилися на різних телешоу. Вболіваєш за своїх?

 - Коли я бачу, що хтось з Сєвєродонецька намагається себе якось показати - у мене гордість! Вони кажуть, що вони з цього міста, а не з Києва чи ще звідки. Це допомагає нашому містові, щоб його не забували.

У Сєвєродонецьку

 - А самій до Києва не хочеться переїхати?

 - Переїхати, мабуть, ні. Але там теж є наші хлопці, які починали стендаперами у Кам’янському, а згодом перебралися туди. Вони нас запрошують туди виступати. Але наразі я ще збираю свій матеріал. Мені є, звісно, з чим виступати. Але хочу, щоб було ще більше чого розповісти. Тому що набридло виступати з одним і тим самим. Хочеться чогось нового. Якщо чесно, то Київ серед міст, де хотілося б жити, на третьому місці. Перше-друге – Кам’янське, Дніпро. Поки що тут організуємо івенти, імпровізаційні шоу у Дніпрі, також стендапи у Кам’янському.

 - Відчули підтримку своїх, коли поїхала на шоу?

 - Коли я почала викладати сторіс звідти, тегнула сторінку «Сєвєродонецьк times». Думаю, хай побачать. Після того, як мене репостнули, мені почали писати багато приємностей. Це була купа людей. Що вірять в мене, що я молодець, що не забуваю про місто. Майже до сліз мене довели. Так приємно було. Несподівано. Класний фідбек.

 - А у Кам’янському ще не впізнають?

 - Ніхто не знав, що я там виступала, окрім мого кола. Поки я не знаю, чи потраплю я у випуск.

 Анастасія

 - А коли чекати?

 - Чекати навесні. Мені головне, щоб я потрапила у випуск. Завдяки цьому можуть побачити, запросити кудись. Проте я дуже сильно нервувала. Тож це теж може вплинути на вибір тих, хто потрапить у випуск.

 - А як відбирали, що можна, а що ні?

 - Редактор багато чого радив не брати. Наприклад, у нас з братом був жарт «Мєнти нам не кєнти», а потім він пішов працювати у поліцію». І далі рядок, що він народився у рік щура. «Менти не кєнти» вони лишили, а про рік щура вирізали. Але мій брат дійсно народився у цей рік. І поліція – люди з гумором. Коли слухали інших коміків, там такі жарти були… Я сиділа й думала: тобто їм залишили оце, а мені вирізали оте…Проте казали, що якщо жарти 18+, то, скоріш за все, таке вирізатимуть.

 - Ви казали, що наступного року теж плануєте брати участь. Врахували помилки?

 - Хочу, тому що вже знаю, які помилки робила. Наприклад, я не роздрукувала текст. І забула текст врешті-решт. Треба брати з собою їжу. Бо ти там цілий день, на нервах, а їсти нічого. Також треба не забути заспокійливе. І брати дуже багато матеріалу. Щоб було більше вибору.

 - Як народжується матеріал для виступу?

 - Це складно писати. Завжди думала, що це легко – та що там, розповісти історії з життя. Але ні – ти спочатку готуєш текст, щось згадуєш. Потім починаєш писати по темах - які жарти сюди дійсно підійшли б. І розписуєш. Потім скидаю у групу нашу й ми розганяємо всі жарти, які можна взагалі придумати для цього. Це все історії з мого життя.

Анастасія

 - Які теми у тренді? Чи жартують якось на тему війни?

 - Багато жартували на шоу про політиків. А так більше жартів взагалі по взагалях – зі свого життя, з роботи. Не було якоїсь однієї теми. Різні жарти, різні стилі.

На тему війни коміки бояться жартувати. Бо тут один крок не туди – і все. Це дуже тонко та складно.

 - Стикалася з якимось негативом на шляху комікеси?

 - Ніякого негативу не було. Навіть, коли почала займатися тільки займатися, всі казали – «Настя, це твоє, йди у цьому напрямку». А я думаю – «Ну, взагалі-то я на «Голос країни» хочу».

 Виступ

 - Тобто мрія нікуди не поділася?

 - Хочеться. Я зараз пишу свої пісні. Тексти та музика в моїй голові. Хочеться щось випустити. Зараз є така шикарна платформа, як тік-ток, яка допомагає у просуванні.

 - Помітно, що зараз жінки увірвалися світ гумору в Україні. Бо ще років десять тому такого не було. А вам більше подобаються жіночі чи чоловічі стендапи?

 - Це дуже класно. Я слухала жіночі стендапи – наприклад, люблю Аллу Волкову. Вона настільки щира, нічого не соромиться. Її стендапи слухаю і постійно сміюся. Зараз мені більше подобаються жіночі стендапи.

 Анастасія

 
 - А кого важче розсмішити? 

 - 50 на 50, думаю. Дивлячись на те, хто є ціллю твого жарту. Завжди усі сміються врешті-решт. Жінку, може легше, бо знаєш підхід, бо ти ж сама дівчина.

 - Є щось неприйнятне для вас у виступі?

 - Я пишу тільки про себе. Не хочу жартувати про інших. Цькувати, висміювати. Коли щось пишу, 300 раз подумаю, вставляти чи ні якийсь жарт. Новий матеріал перевіряємо між собою, як та що сприймається. У нас є відкриті мікрофони. Дивимось на реакцію людей. Щось відсіюється. Ми одразу кажемо, що це перевірочні жарти. Виступати їдемо вже з перевіреним матеріалом.

 - На кому випробовуєте жарти спочатку?

 - На друзях, браті, його дружині. Вони допомагають розганяти жарти. Коли писала про маму, вона мені каже – «Ти що, мене ганьбити будеш на всю країну?» (сміється – ред.). А потім все скидаю у групу нашу.

Анастасія

 - А щодо конкуренції – наскільки вона зараз велика в цьому жанрі?

 - Наша група не про конкуренцію. Всі допомагають один одному. А в цілому конкуренція велика. Наразі стендап виходить на певний рівень, всі про нього знають. У Києві багато коміків, які їздять Україною. Обожнюю ось Фелікса Редьку. Він навіть їздить за кордон виступати – це який рівень треба мати, щоб тебе сприймали в інших країнах. Завжди репощу собі його збори.

 - Ну, і наостанок - що ще у планах, окрім участі у «Розсміши коміка» наступного разу та мрії про «Голос країни»?

 - Написання нового матеріалу та участь у різноманітних заходах.