«Дійсно, є план Б», - Олександр Гришков про роботу Луганського українського музично-драматичного театру

У 2022 році Луганський обласний український музично-драматичний театр знову, як і у 2014 році, став переселенцем. Окупанти не тільки захопили Сіверськодонецьк, де театр облаштував свою нову домівку, але й розбили вщент будівлю, зруйнувавши нову історію колективу, яку вони будували 8 років.

Наприкінці липня 2022 стало відомо, що Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр переїхав до міста Суми. Відтоді вони ділять приміщення та сцену разом із Сумським національним академічним театром драми та музичної комедії ім. Щепкіна.

Проте зараз безпекова  ситуація на Сумщині погіршується і театр розглядає план Б – можливий переїзд. Враховуючи, що наразі колектив налічує понад пів сотні людей, не думати про безпеку сьогодні неможливо.

В інтерв’ю «SD.UA» директор театру - художній керівник Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру Олександр Гришков розповів про життя колективу, нові виклики та роботу, попри все.

 - Нещодавно у  Сумах театр скасував останні вистави та закриття театрального сезону до стабілізації безпекової ситуації. Минулого року ми говорили, що у вас є план Б. Наскільки ви близькі зараз до того, щоб його застосувати?

 - Ми зробили це до стабілізації безпекової ситуації. Ворог вже дуже близько, десь 20 кілометрів до Сум. За три роки ми вже звикли до тих обставин, у яких ми знаходимося. Ми добре співпрацюємо з Сумським Національним академічним театром драми та музичної комедії ім. М.С.Щепкіна. Дружні стосунки у колективах, любимо одне одного, працюємо разом.

Дійсно, є план Б. Я намагаюся зараз знайти приміщення. Поки не буду казати, де, що та як. Але є вже домовленість і є заклад, який готовий нас прийняти у разі ще більшого загострення безпекової ситуації. Я сподіваюся, що ми встигнемо виїхати у разі погіршення ситуації.

Олександр Гришков

 - Яка зараз ситуація у Сумах?

 - Щодо Сум, якщо, наприклад, порівнювати з тим же Києвом…Мені кажуть: «У вас стріляють!» «А у вас не стріляють?» Коли ти читаєш новини у телеграм-каналах, це сприймається інакше. Коли знаходишся у Сумах, то такого відчуття страху немає. Є затори, є багато військових. Для мене особисто, коли є військові у місті, це якийсь захист. Ми співпрацюємо з ними, вони до нас приходять на вистави. Відчуття такої страшної війни, якщо не накручувати себе, немає. Буває, йде репетиція, щось жахне за вікном. «А, наші. Продовжуємо».

 - Ви працюєте в укритті?

 - Коли ми були у Польщі, 13 квітня був приліт дуже близько від театру. Постраждало багато людей. Після цього ми на репетиціях стали спускатися при тривозі в укриття. Зараз кожного вечора дуже гучно. Прикордоння. Відчувається кожен вибух, бо місто невелике, приблизно 250 тисяч населення. Все ближче та ближче.

Колектив

 - Культура у війну. Ще у 2014-2015 роках тодішній очільник Луганщини Геннадій Москаль до Сіверськодонецька, де добряче було чутно, як гупає фронт, привозив театральні колективи зі всієї України. І зали були повні завжди. Люди потребували цього. Яка зараз ситуація у Сумах з цим?

 - Ми теж не очікували, але на вистави на малій сцені, на вистави в укритті, на вистави на великій сцені – у нас були солдаути. Тому що люди потребують тієї віддушини, щоб прийти та відволіктися. Люди ходять до нас. На культуру, особливо театр, попит є. Дуже великий. Наші колеги з Сумського театру зробили дуже багато класних вистав, ми теж. І до них, і до нас ходять. У Сумах з 250 тисячами населення є 2 театри, ТЮГ, філармонія. Всюди є люди. Це ніби відлуння мирного життя.

 - Скільки наразі налічує колектив театру?

 - 51 людина працює у нас.

 - Наскільки вони готові виїхати у разі загострення?

 - Я не можу з упевненістю сказати, що вони готові. Але після повернення у Суми будемо розмовляти більш конкретно. Минулого року до нас у Суми навпаки з’їжджалися актори. Я думаю, що багато наших поїде у разі чого. До того ж  у нас працюють й актори Сумського театру за сумісництвом. Впевнений, що і з Сумського театру деякі за нами поїдуть.

Ми віримо у ЗСУ, але розуміємо, що ситуація може скластися таким чином, що доведеться поїхати.

 - Не можу не спитати про майно, адже ви вже втратили все у Сіверськодонецьку та починали все з нуля…

 - Дуже багато є костюмів з вистав, які ми самі виготовляємо, і декорацій. Я намагатимуся, у разі чого, це вивезти.

На сцені

 - Нещодавно колектив взяв участь у 2-му Українському Шекспірівському фестивалі в Івано-Франківську з виставою «Багато галасу з нічого» режисера Владислава Писарева. Чому вибір пав саме на комедію?

 - Трагедія – вона у нас у житті. Вона кожного дня нас переслідує, вона йде за нами. І для того, щоб подарувати все ж глядачеві якусь віддушину, дати можливість хоча б на хвилинку прийти та перемикнутися з подій, які його оточують, перепочити, ми поставили комедію. Мені здається, це зараз головна мета усіх театрів прикордоння. Треба робити такі речі, щоб люди хоч на пару годин відчували  ілюзію нормального життя.

Я звернувся до Влада Писарева. Кажу – «Давай щось зробимо таке, чого немає ще в Україні». Але це має бути комедія. Він подумав та запропонував оцю виставу. Ми почали роботу над нею, поставили. І, я вважаю, що дуже гарно вийшло. Це осучаснена вистава, перенесена у наші часи. Але текст майже на 80-90% залишається оригінальним.

 Шекспірівський фестиваль

 - А як це для акторів?

 - Комедію складно грати, бо актори у житті такі ж самі люди, як і всі інші. У Сумах вибухи. Всі дивляться новини. Актори  зараз переживають складні часи у зв’язку з погіршенням безпекової ситуації у Сумах. В Івано-Франківську вони мали змогу бодай виспатися. Це треба розуміти. Є різниця між роботою акторів у віддалених від бойових дій містах та акторів у прифронтовій зоні. Різні умови життя.  Це робота під вибухи, без нормального сну. Ми сподіваємося, що глядачі замисляться, звідки приїхали ці актори й що вони роблять на сцені, враховуючи ті умови, у яких вони живуть і працюють. Але вони вміють виходити на сцену та грати комедію.

«Багато галасу з нічого»

 - Активно гастролюєте зараз?

 - Ми намагаємося їздити. Були у Львові на «Золотому леві» другий рік поспіль. У Польщу їздили цього року. Луганська ОВА нас підтримала, виділила кошти й ми поїхали до Кракова з гастролями.

Ми багато їздимо. Бо ми знаємо, що у нас немає території, але є люди, розкидані всією країною. Треба їздити, щоб зустрічатися з глядачем. Ми – той місток, який з’єднує людей з тим життям, яке у них було до 2022 року.

Колектив

 - Наскільки обласна влада підтримує зараз?

Минулого року нам дали кошти на придбання апаратури, це освітлювальна та звукова. Тобто мінімальний набір у нас вже є. Це дуже підтримало нас. Також нам допомогли з коштами на поїздку до Кракова. Ми возили туди відновлену виставу «Лавина». Самі ми б це не потягнули, ми поки стільки не заробляємо. Бо гастролі – це дуже дорого. Тому влада долучається. Розуміють, що ми є містком.

 - Минулого року ви казали, що ви вийшли на 40% довоєнних прибутків. Яка зараз ситуація?

 - Зараз ми збільшили прибутки.

 Колектив

 - Не знаю, чи коректно зараз питати про плани, але все ж таки…

 - Ми все одно будуємо плани, бо їх ніхто не скасовував. Ми плануємо вийти з відпусток на початку серпня. На 16 серпня у Києві зробимо 10-річчя Білокуракинської громади, працюватимемо там. Потім День незалежності для Луганської області. Поки не знаю, де це проходитиме.

У нас у планах «Золотий лев» у Львові, театральний фестиваль у театрі Шевченка у Дніпрі. Можливо, візьмемо участь в інших фестивалях або організуємо гастролі.

Зараз у нас на виході вистава «Емігранти» на двох наших заслужених артистів – Олександра Глянцева та Дениса Пономаренка. Ми все ж таки її випустимо наприкінці цього сезону. Потім ми почнемо роботу над новими виставами.

Також за підтримки  президентського  гранту для молодих митців, працюватимемо над виставою «Пам’ятники» режисера Дмитра Некрасова  по п’єсі «Виживуть тільки пам’ятники» драматургині Оксани Гриценко.

Тобто новому театральному сезону бути. Він стартує 100%. Єдине, що по термінах поки не скажу.