Рецензія на книгу “Однажды на девичнике”

"Ця книга і справді виправдовує свою назву. "Однажды на девичнике" Катерини Белльс закликає попліткувати у вузькому колі подружок.

Історії, що мило та невимушено ведуть нас крізь людські долі.

В них є те, що змушує замислитися, а часом і пожаліти. Те, що змушує сказати: "Як добре, що в мене все гаразд". А в іншому випадку: “От би і собі пережити подібну пригоду!” Вони, ці історії, залишать байдужим хіба що кам’яне серце. А такого серед жінок не знайти.

Тож читаємо і насолоджуємося! Найліпше з кавою, можна з вином для повноти атмосфери дівич-вечора в близькому колі."

Це відгук моєї невістки на книжку авторки, яка причетна до Сєверодонецька. Літературний псевдонім я не уповноважений розкривати, тож нехай поки так лишається — Катерина Белльс. Я довгий час слідкував за літературним процесом на Луганщині і збирав книжки сєверодончан. Луганщина не багата на жінок-прозаїків — усі, кого знаю, сєверодончанки. Жінки Луганщини переважно пишуть вірші. А в Сєверодонецьку провляються і прозаїки. В 1960-х – Інна Кінзбурська, початок 2000-х – Світлана Талан. Прочитав першу книжку Катерини Белльс – сподобалася, хоча книжка із тих, про які кажуть – “жіноча”. Дав дружині – і вона схвалила. А невістка навіть написала такий відгук. Подумав, напередодні 8 березня, що ця книжка може бути хорошим подарунком жінкам, про яких кажуть – “сучасна жінка”.

Я придбав у Харкові. Можна знайти і в інтернет-магазині.