Осколонівка. Топонімічна історія

Осколонівка. Топонімічна історія

Невеличке село Осколонівка розташоване у лісистій місцевості в семи кілометрах на схід від селища Борівського. Не дивно, що й єдина вулиця називається Лісна. Офіційно там проживає не більше трьох десятків людей. У дійсності ж значно більше. Село, яке оточене сосновим лісом, полюбили сєверодончани, і деякі з них побудували собі там будинки. Зареєстровані такі жителі в місті, а фактично живуть постійно або тимчасово в селі Осколонівці.

Від чого походить назва села — Осколонівка? Від великої річки Оскол? Але ж тут немає навіть невеличкої річки, то до чого тут Оскол?

Може хтось від річки Оскол переселився сюди і заснував Осколонівку?

Легко можна було б розвернути версію походження назви села від прізвища Осколков. За переписом 1719 р. у сусідньому Боровському було чотири двора однодворців Асколкових. За переписом 1763 року Асколкових вже немає, а є Осколкови. Це зрозуміло – в залежності від переписувача букви А і О могли «гуляти». До 1950-х років і Осколонівка була Аскалоновкою.

А коли ж і ким було засновано це село? Російська «Википедия» з посиланням на книгу «Боровское. История села и его тружеников» вказує, що хутір Осколонівка появився у 1730 р. Чому б якомусь із Асколкових не заснувати хутір Асколоновку, що з часом став селом Осколонівкою? Вихідці із Борівського Сиротин, Метальников і Хохлов теж заснували навколо власні хутори: Сиротин, Мєтєлін, Хохлов, які перетворилися на Сиротине, Метьолкіне і Воронове. Логічно, що однодворець із Борівського мав би назвати свій хутір по аналогії – Асколков, а не Асколонов. Але можна припустити, що саме цього Асколкова прозивали Асколоновим, щоб відрізнити від інших Асколкових.

Версія виглядає правдоподібно. 1730 рік навіть внесли в облікову картку Верховної Ради як дату заснування хутора Осколонівка. Але правдоподібно — не значить правда.

Автори цієї книги – борівчанські краєзнавці Олександр Агафонов, Іван Поздняков та Ніна Скуридина. А як всякі борівчани – вони великі патріоти свого селища. І як справжнім патріотам, їм хочеться, щоб історія їх селища виглядала довшою і значущою; тому й віку додають як своєму селищу, так і колишнім хуторам борівчан. Ця книга — це 50 екземплярів несерйозного тексту, роздрукованого на принтері. А історичний факт має бути підтверджений історичним документом. А таких документів досі не знайдено. Та їх і не може бути.

Територія села Осколонівки після Булавинського повстання до Борівського не належала. Від 1715 року цією землею розпоряджався, а з 1735 року і володів чиновник Бахмутської канцелярії Василь Вергильов, про якого я писав у матеріалі про Боброве. Борівське ж було однодворським селом, а в однодворців земля лишалася неподільною – «для казенных поселян земли межеваны были не в собственность и не каждому порознь, но вообще селениям». Однодворські поселенці були державними селянами, і не мали права на власні хутори навіть на однодворській території, не кажучи вже про перехід до якогось власника. Хутір Осколонівка ще у 1946 році належав до Капітанівської сільради Ново-Айдарського району. До Борівської сільради його приєднали вже 1958 року. Тож ніякий борівчанин заснувати будь-який хутір, а не лише Осколонівку не міг у 1730 році.

Це підтверджують давні карти і документи — до середини ХІХ ст. Осколоніки не існувало. Ні Осколонівки, ні будь-якого іншого поселення на цьому місці не було.

Топонімічна історія села Осколонівка, як і в цілому історія сіл, особливо малих, та ще й у Донбасі, як правило лишається, на жаль, забутою. Знати б хто і коли тут першим поселився, то, можливо, стала б зрозумілою назва села.

Осколонівка-1829

На детальній карті Старобільського повіту 1829 року Осколонівки ще немає. Але карта показує, що місце, де мала б знаходитися Осколонівка, знаходиться на землях, які належать Муратово, а не Борівському.

Відсутня Осколонівка і на карті 1840 року. Вперше зʼявляється хутір Асколонов, який має другу назву – «Исправников», на військово-топографічній карті 1861 року. У виданні «Харьковская губерния. Список населенных мест по сведеням 1864 года» значиться власницький хутір Крепкий (Асколонов) «при колодцах». У ньому п’ять дворів, де проживає 10 чоловічих і 17 жіночих душ. Ця інформація та карти пізніших часів уже дають можливість отримати якесь уявлення про походження Осколонівки.

Очевидно, що хутір недавно появився, і назва його ще не усталилася. Заснував його десь у 1850-х роках справник Старобільського повіту. Російською ця посада звучить «исправник». Справник — вища адміністративно-поліцейська посада в українських повітах Російської імперії. Його повноваження полягали в дотриманні населенням повіту громадської безпеки, послуху та покори владі, своєчасному надходженні державних податків і викупних платежів та оброків, сприянні поліції в ліквідації злочинності, крадіжок, вжитті заходів проти епідемій та епізоотії. Відповідав за стан шляхів у повіті, переправ, а також за постій військ та виділення пасовищ для коней військових, за пожежну безпеку... До 1862 справник був головою земського суду і обирався на три роки. Можливо у цього справника на службі щось сталося і він пішов у відставку, вирішивши поселитися в глушині, подалі від людей.

Исправников 1861

Урочище Крепке і хутір Ісправников на військово-топографічній карті 1861 р.

На південь від його хутора на карті позначено «Урочище Крепкое». Напевно ж від цього і пішла перша назва хутора – Крепкий. Крепкий — синонім "крепі", про які писав Володимир Даль у своєму словнику, і це означало «непроходимые места, лесная, пустовая, болотная чаша, заросли, трущоба; сплошные камынии, дремучий тростник, южн. плавни», тобто, непрохідні місці. Це дійсно було важкодоступне місце. Тогочасні «колодці», біля яких заснував хутір справник – це джерела, які б’ють із землі. Нижче джерел, у напрямку до Дінця на карті 1940 р. показано овечу ферму, на якій поїли овечок водою з тих джерел, ще нижче – якийсь сарай, далі напис «ур. Єрик». Слово "єрик" походить від тюркського джарик, ярик, яке перекладається як «ущелина, протока». Сучасні словники трактують єрик, як невелику протоку, що з’єднує два озера або річку з озером. У цьому урочищі позначено місток на дорозі з Борівського до Бобрового. З під мостика вода витікає в озеро Занівське. Прослідковується витік води з джерел до озера Занівського, тому й єрик. Борівчани називали той єрик – Кручений Єрик. Ще у 1970-х роках до літа цей єрик дзюрчав водичкою, потім пересихав. Зараз від єрика лише слід лишився у вигляді кількох дрібних озер під назвою Моховате 1, 2 і 3. Та, напевно, вже і їх слід простив. Ця болотиста місцевість та лісна гущавина і утворювали «крепі», від яких пішла і перша назва хутора Крепкий.

Аскалоновка-1940

На карті 1940 року ще видно залишки Єрика, який протікав
від колодязя з овечою фермою до озера Занівського

Дві інші назви підказують таку версію: за «крепями» – у важкодоступному місці заснував хутір якийсь «исправник» – начальник повітової поліції у відставці. Але він був уже відставником, тож його посада у назві не прижилася. Напевно, цей власник хутора мав прізвище Аскалонов чи ім’я Аскалон, яке походило від імені християнського святого мученика Аскалона. Ім’я цього святого носить й ізраїльське місто Ашкелон, що на узбережжі Середземного моря. У середньовічні часи латинською і античною грецькою воно звучало як Аскалон.

У 1958 році, коли хутір отримував статус села, його назву «підправили», зробивши більш зрозумілою — Осколонівкою. Про християнських мучеників уже забули, як і про власника хутора. А в сусідньому Борівському, якому підпорядкували Асколоновку, було чимало жителів з прізвищем Осколков. Можливо, якісь із вихідців з Боровського вже жили і тут. Відтепер назву села стали писати Осколонівка, наблизивши за звучанням до прізвища Осколков. До речі, на сьогоднішній день на території Сєверодонецької міськради зареєстровано шість Асколкових і 56 Осколкових. Хоча до назви Аскалонівка прізвище Асколков не має стосунку, бо мало б бути Асколківка.

Такою мені видається топонімічна історія Осколонівки. Як було в дійсності – хто знає?

Комментарии для сайта Cackle