Пурдівка. Версії.

Пурдівка. Версії.

На Єрику, кілометрів за п’ять від впадіння його в Борову, лежить невеличке село з дивною назвою Пурдівка. Подібних топонімів не доводилось зустрічати. Села, які були засновані в часи поміщицької колонізації краю XVIII‒XIX століть, частіше всього називалися іменами чи прізвищами їх власників чи їх дітей. Через те так багато Гаврилівок, Богданівок, Іванівок, Катеринівок… Трошки менше зустрічаються назви, в основі яких лежить прізвище, наприклад, Шабельківка або Фугарівка.

Від чого ж пішла назва села Пурдівка? Імен таких не існувало і немає. І поміщиків краю з подібними прізвищами не було. Ніхто не знає походження назви села.

Моїх знань з історії краю не вистачає для того, щоб відповісти певно на питання про походження цього ойконіма. Але їх достатньо для висування версій. Версій, у яких є певні підстави на існування, та лишається чимало питань і неув’язок.
Офіційно історія села починається з хутора Пурдівка, який вже присутній в матеріалах 8-ї ревізії (близько 1835 р.). В матеріалах попередніх ревізій Пурдівка не згадувалась. На той момент цей досить великий хутір належав Анні Гаврилівні Сухановій, дочці Гаврили Суханова, про якого йшлося у розвідці про Гаврилівку.

У хуторі Пурдівка, який мав і другу назву — Піщанка, в 1835 році проживали сім’ї з прізвищами: Вакуленко, Вакулин, Вернигора, Височин, Григорьєв, Давиденко, Дукачов, Запорожець, Козаренко, Кондратенко, Корочинский, Курінний, Лікаренко, Лисенко, Литвин, Мірошников, Носаченко, Пащенко, Прилипко, Прокофьев, Птушко, Самойленко, Скрипник, Соломін, Філоненко, Чеки(а)чев, Шаповалов.

Як бачимо, відсутні прізвища, схожі на Пурда, Пурденко тощо. Із 27 прізвищ сімей було 13 переселенців із Смольянинівки. Можливо, до цього часу власниця Смольянинівки Матрона Іванівна Суханова померла і діти поділили спадок. Анні дісталася земля на місці сучасної Пурдівки і певна кількість селян.

 Пурдовка 1861 

Фрагмент військово-топографічної карти 1861 р.

У 1864 р. на хуторі Пурдівка у 24 дворах проживало 124 душі, переважно малоросіян, прізвища майже всі українські. Приросту не відбулося, а навіть на три двора зменшилося. Справа у тому, що до 1850 року Анна Гаврилівна Суханова придбала ще один хутір – Аннівка, куди переселила 19 сімей із Пурдівки. Це в 17 верстах від повітового міста Старобільська. Зараз це село Суханівка. В матеріалах ревізії можна бачити тут ті самі прізвища, які зустрічали у переселенців із Смольянинівки в Пурдівку. А в хуторі Пурдівці у 1850 році лишалося лише 5 сімей: Височин, Корочинський, Лисенко, Носаченко і Птушко.

Анна померла близько 1862 року, рік народження її мені не відомий. Знаю лише, що її брати Георгій і Гаврило покинули цей світ у 1838 і 1846 роках. Навіть, якщо вона була значно молодша від братів, то все-рівно була уже не в дівочих літах. А померла вона, так і не вийшовши заміж, зберігши батьківське прізвище Суханов. Від того й Аннівку стали називати Суханівкою.

Назва Пурдівка вказує на належність його жінці. Якби він належав якомусь Пурді, то мав би називатися хутір Пурдів або хутір Пурдова. Назва складається з двох складових пур–дівка. Анна лишилася в дівках, як кажуть про таких – «стара діва». Тож «дівка» зрозуміло звідки взялося. А «пур»? Можна припустити, що селяни-малоросіяни дали їй прізвисько «Пур‒дівка». Але ж повинна бути якась підстава для цього? Суханови – дворяни і знали французьку мову.

Очевидно, Анна часто вимовляти якусь фразу чи слово, де звучало б «пур ді». Французьке pur Dieu ‒ аналог нашого вислову «ради Бога» чи «О, Боже!». Може, дійсно, любимий вислів поміщиці-дівки – «pur Dieu» і став основою прізвиська, яке дали їй селяни Пурдівки?

Така «французька» версія походження топоніму видається цілком логічною і можливою.

Однак, нещодавно Олексій Лисенко, один з нащадків роду Лисенків, що жили в Суханівських селах, і який розшукує коріння свого роду, поділився знайденою в архівах інформацією. В сповідних розписах за 1799 рік він знайшов запис: «Хутор надворного советника Суханова прозываемой Пурдин, в нём живут подданные его малороссияне, расстоянием от Николаевской церкви в 7 верстах». Тож спочатку був хутір Пурдін, а не Пурдівка. Нинішня Пурдівка від Миколаївської церкви села Боровеньки саме на такій відстані і знаходиться. Але ж в «Экономических примечаниях на Старобельский уезд 1804 г.» ніякої Пурдівки нема. Як не знаходимо її і в матеріалах ревізії 1816 року.

І це ще не все. В сповідних розписах за 1765 рік Лисенко знайшов згадку про Данила Семеновича Пурду, 75 років, який мав дружину Варвару, трьох синів та інших домочадців. Два старшх сина Данила Лисенка (Пурди) значилися ще в метриках 1770-х років як жителі хуторів Єрика, Пурдівки, Суханівки. І в метриці 1799 р. Олексій Лисенко віднайшов кілька записів малоросіян Пурдіних. Прізвисько Пурда, Пурдін, Пурденко зустрічається в церковних документах за 1799, 1801, 1808 і 1809 роки. Але ці ж самі люди записані в ревізіях під прізвищем Лисенко. Очевидно, в ці роки ті Лисенки, яких прозивали Пурдами (Пурденками), жили не в Смольянинівці, а на «хуторе надворного советника Суханова прозываемом Пурдин». Тоді Лисенків вже могло бути кілька сімей, і щоб відрізнити їх використовували прізвиська. Інші гілки роду Лисенків зберегли своє прізвище. В кінці ХІХ ст. деякі з них почали писатися як Лисаков і Лисак.

Перший представиник роду Лисенків переселився на ці терени в середині XVIII ст. з Харківського полку (с. Хорошев, Безлюдівка). Соціальний стан — козаки Харківського полку, козацькі підпомічники, а з кінця XVIII ст. – піддані селяни
Яким чином Лисенко-Пурда опинився на хуторі Пурдівка, і звідки взявся хутір, допоміг зрозуміти «Геометрический генеральный план Азовской губернии частью Бахмутской провинции с показанием формально отмежеванных дач... », який складений незабаром після 1779 року, коли було утворено Воронезьке намісництво. На плані показано ситуацію, яка склалася на 1780 рік.

Пурдівка-1780

Геометрический специальный план Азовской губернии части
Бахмутской провинции с показанием формально отмежеванных дач
и вновь назначенной порутчику Буракову. 1780. Фрагмент

Територія від Єрика, на якому знаходиться сучасна Пурдівка, на північ аж за «Овраг Суходол», включно з територією сучасної Гаврилівки, підписана «Пустошь Пещаная майора Гаврилы Алексеева сына Суханова». На південний схід знаходиться «Деревня Лукерина капитана Кузьмы Егорова сына Котельникова», яка межує з «Деревней Смольяниновой». На той час це земля «майорши Матрены Ивановой дочери жены Сухановой». На місці сучасної Пурдівки, там, де сходилися території володінь поручика Буракова, однодворців Боровського, капітана Кузьми Котельникова і майора Гаврили Олексійовича Суханова, розташована «Мельница Павлищевой».

Хутір Пурдівка сформувався навколо цього млина, який має давню історію. В матеріалі про Смолянинове  я розповідав про махінації із землею, які відбувалися за участі чиновника Бахмутської канцелярії Єгора Смольянинова у 1754-1756 рр. В сенатському указі 1765 р. по результатам слідства, йшла мова зокрема і про 5 млинів, які переходили з рук в руки. Один з них від Колчигіна до Глєбова, потім до полковника і ротмістра Шабельських. Обер-прокурор Глєбов у них млин відібрав. В решті-решт, коли цю землю із селами і млином продали на вільних торгах, її купили полковник Бахмутського козачого полку Шабельський Іван Васильович і капітан Бахмутського батальйону Котельников Кузьма Єгорович. Шабельському дісталася Смольянинівка і млин на Єрику, які перейшли до його дочки, можливо як придане на весілля, бо тепер вона Матрона Іванівна Павлищева. На генплані 1780 р. цей млин на Єрику підписаний як «Мельница Павлищевой». Вдова Матрона Павлищева, чоловік якої капітан Андрій Павлищев на той час уже помер, жила у Торі (Слов’янську). У 1780 році у Торі з’являється новий воєвода прем’єр-майор Гаврила Суханов, і вдова Матрона Павлищева – власниця Смольянинівки та млина на Єрику, стає майоршею Матроною Сухановою. А Гаврила Суханов купив поруч «Пустошь Пещаную», на якій виросло село Гаврилівка.

Млин Павлищевої увесь цей час не простоював, там працювало кілька сімейств. За старших біля млина були Лисенки з прізвиськом Пурда. Тож цілком можливо, що назва Пурдівка пішла від прізвиська мельника Пурди.

Пурда — прізвище досить рідкісне. В Україні всього 29 носіїв цього прізвища, і всі вони в Донецькій області. Можливо, хтось із Лисенків, які стали Пурдами, переселився в Донецьку область і там пустив коріння. Є ще дещо схожі прізвища Халапурда (Халабурда), Чепурда, Шапурда, які вказують на східне походження.

Але ж цікаво, що це слово означає, і чому воно стало прізвиськом мельника Лисенка?

Пурда (персидське – «штора» або «завіса») — морально-етичний кодекс, широко розповсюджений серед мусульманського жіночого населення, а також серед деяких вищих каст індусів. Суть пурди полягає в практиці повного самітництва жінки, щоб та могла зберігати свою духовну чистоту і цнотливість. Пурда заснована на ісламських законах про становище жінки в суспільстві та родині, а також споконвічних традицій народів середньої Азії. Згідно з пурдою, жінка зобов'язана залишатися все життя у стінах свого дому, займатися домашнім господарством, народжувати дітей, бути покірною батькові, чоловікові або братові, а в присутності чоловіків — не родичів обов'язково покривати всі частини тіла, зокрема обличчя — вуаллю. Пурда стала синонімом усамітнення.

Але ж як це слово дійшло до Єрика і приліпилося до мельника Лисенка? Думаю, що це слово принесли козаки слобідських полків з Персії під час Гільянського походу. Тоді слобідські козаки знаходилися в Гільянській фортеці з 1725 до 1735 року. Можливо навіть, що козак Харківського полку Лисенко, якому в той час було від 35 до 45 років, і сам там побував. А за усамітнення на млині Павлищевої він і отримав прізвисько Пурда. Це теж версія.

А у якому ж році заснована Пурдівка? Тут важко сказати точно. Млин існував з 1755. Років з 15-20 він міг бути не діючим, або діяти тимчасово — поки мінялися власники, відбувалися судові справи, постійного населення у ньому могло не бути. Але в сповідних розписах Миколаївської церкви села Боровеньки за 1799 рік, як уже сказано, є запис: «Хутор надворного советника Суханова прозываемой Пурдин». Отже, хутір Пурдін вже існував. У матеріали ревізій до 1835 року він не потрапляв, бо його жителів зараховували до складу Смольянинівки, а хуторяни користувалися церквою Боровеньок, бо вона була ближче. Тому й потрапили вони в сповідні розписи церкви Боровеньок. Тож сміливо можна казати, що Пурдівка заснована в кінці ХVIII століття.

Якщо ж ретельніше пошукати в давніх документах, то можна точніше визначити появу Лисенка-Пурди на млині хутора Пурдіна. І з цього часу вести відлік поселення. В істориків є принцип: коли історія поселення заходить у невідому далечінь, починати відлік з моменту першої документальної згадки. На сьогодні — перша згадка за 1799 рік.

Для Сєверодонецьк-online

Комментарии для сайта Cackle