Історики-краєзнавці Луганщини, які доводили, що Луганщина – це Україна (Друга частина)

Cєвєродонецький історик Валерій Негматов розвінчує російсько – радянські міфи про Луганщину. Сьогодні він прожовжує свою розповідь про істориків – краєзнавців, які присвятили своє життя дослідженню різноманітних сторінок історії нашого регіону. Тим самим доводячи, що Луганщина – це Україна. З першою частиною можна ознайомитися тут. 

Сергій Теліженко

Освіту отримав в Луганському педагогічному університеті.

Напрямки діяльності:

а) педагогіка
Керував у 1994-96 рр. гуртком «Юні археологи» у Луганському дитячому культурно-технічному центрі, у 2005-07 рр. секцією «Археологія» Луганського територіального відділення МАН,

б) наукові дослідження
Близько 100 публікацій, статей, тез до конференцій,

в) археологічні експедиції

Туркменія, Крим.

Після 2014 року – від Волині до Луганщини.

Археологічна спеціалізація пана Сергія – кам`яний вік.

Сергій Теліженко

З найцікавішого археолог виділяє поховання доби неоліту в Кремінському районі, де було знайдено жіночий кістяк, посипаний охрою, але під черепом знаходився інший череп.

Буквально влітку – на початку осені 2021 року експедиція, яку очолював Сергій Теліженко, досліджувала найдавнішу неолітичну стоянку на Луганщині – у Старобільську, їй 8 тисяч років.

З 2016 року пан Сергій брав участь в проєкті з документування порушень стану культурних цінностей у прифронтових зонах.

Олександр Набока

Попри те, що основна його наукова тематика - це Китай, пан Олександр став одним з провідних краєзнавців області.

Олександр Набока

Напрямки діяльності:

а) наукові дослідження: понад 70 статей,

б) археологічні експедиції: Ольвія, Луганщина,

в) популяризація історії області:

• телепроєкт «Луганщина 2.0»,
• співавтор збірки «Нариси історії Луганщини» (2023 рік),
• театралізовані лекції, присвячені Н. Махно,
• екскурсії підземеллями Старобільська.

г) творчість у спілці «Піратська бухта».

Результат – вистава «Червоне, чорне і знову червоне» на махновську тему, яка в репертуарі київського «Дикого театру».

20 листопада 2021 року вона гралась у Сєвєродонецьку.

Початок масштабної фази війни Олександр Набока зустрів у Старобільську, де з сім`єю перебував майже місяць в окупації, дивом вижив. Його історію можна прочитати тут.

Згодом вся сім`я вихала з тимчасово окупованої території.

Валерій Снєгірьов

Питаннями історії цікавився вже в 1980 роках. Брав участь в розкопках масових поховань жертв сталінських репресій у Сучій балці в Луганську.

Валерій Снєгірьов

Автор кількох історичних праць. Наприклад, «Тече «Вісла» до Донбасу» (2009 рік) – про українців, яких депортували з наших західних теренів на Луганщину.

Особливе місце, на мій погляд, займає дослідження «Старобільське відлуння Катинської трагедії» - про польських офіцерів, які перебували в Старобільському таборі як військовополонені та були розстріляні, майже всі, весною 1940 року під Харковом.

Презентація цієї книги відбувалась по всій Україні, зокрема, в Сєвєродонецьку тричі. На жаль, знайти в продажу це дослідження неможливо. Але пан Валерій готує вже 4 видання, українською мовою.

Дмитро та Олександр Лук`яненко

Брати-близнюки не тільки за фактом народження. Вони мають схожі захоплення: силовий спорт, педагогіка, фотографування, краєзнавство. Що цікаво, їм вдається поєднувати свої інтереси.
Наприклад, Олександр створив музейну кімнату історії спорту на Старобільщині в ПТУ, де викладав.

Дмитро та Олександр Лук`яненко

Зайняття фотографуванням і фотошопом Олександра дозволили започаткувати проєкт «Старобільск в телефоні».

Участь Дмитра в заходах, присвячених історії, надихнула його на збирання інформації й головне – доносити її до людей. Так з`явилась інтернет – група «Старобільск – музей просто неба» на 6 тисяч підписників.

У планах Дмитра та Олександра – видання книг з історії Старобільщини.

Незнання історії не звільняє від відповідальності, як говорив один історик.

Дякую за увагу.

Слава Україні!