Історія полеглого Героя України з Лисичанська, підрозділ якого в останньому бою знищив 18 вагнерівців

Майбутній Герой України Артем Попов народився у Лисичанську 24 грудня 1986 року. Зі школи займався академічним веслуванням і захоплювався електронікою, а ще співав та писав вірші, більшість з яких не вдалося зберегти через війну.

Артем Попов добровольцем пішов до лав Збройних Сил України у листопаді 2015 року. З серпня 2019 долучився до Луганського загону, служив у відділі прикордонної служби «Золоте», де і зустрів повномасштабне вторгнення. В останньому бою підрозділ, в якому був Артем, пішов на штурм та знищив 18 вагнерівців.

Про його військовий шлях, вірші для дружини та службу читайте у матеріалі “Сєвєродонецьк онлайн” до річниці загибелі Артема.

«Ми познайомилися через інтернет, написав мені. Він родич моїх друзів, і йому сказали що є така дівчинка, незаміжня», — розповідає про знайомство з Артемом у 2017 році його дружина Дарія.

Артем Попов з дружиною 

Чоловік на той час вже 2 роки служив у зоні АТО. У травні він познайомив свою наречену з батьками, а вже у серпні вони зіграли весілля. Подружжя жило на два міста, які нині залишаються окупованими: Бахмут та Лисичанськ.

21 грудня минулого року Президент України Володимир Зеленський вручив Дарії Поповій орден «Золота Зірка» Героя України за бойові заслуги чоловіка та сертифікат на отримання житла у Києві від держави.

Нагороди

Про те, що повномасштабна війна неминуча й до неї варто готуватися, Артем неодноразово говорив дружині. Та дослуховувалась, але все ж мала надію, що зможе повернутися до рідного міста за кілька тижнів: «Мене відразу готували, що назад до Бахмута я вже не повернусь ніколи».

«За своєю суттю він військовий, йому це подобалося», — додає жінка.

Артем Попов

Головний сержант Артем Попов зустрів повномасштабне вторгнення на КПВВ «Золоте», був кулеметником у складі вогневої групи. У перші тижні з побратимами брали участь у численних стрілецьких боях та забезпечували рух дорожнім коридором для місцевих жителів, які евакуювалися у безпечніші місця. Згодом ніс службу на Кремінському напрямку, першим брав участь у боях за Житлівку. Згідно з описом бойового шляху Луганського прикордонного загону, Артем Попов зі своїм підрозділом 9 березня 2022 року, обороняючи селище, знищили колону важкої техніки та близько 100 ворожих піхотинців. На той момент вони вже зайшли у місто та штурмували позиції українських військових у намаганнях прорватися до Кремінної. Завдяки цьому наступ вдалося відбити.

З побратимами

«Протягом всього повномасштабного вторгнення Артем виконував обов'язки командира відділення, завжди був старшим на позиціях. Можна сказати, що це був взірець для своїх побратимів, з нього можна було завжди брати приклад. Життєрадісна людина, завжди веселий, ввічливий, завжди був культурний у спілкуванні», — розповідає командир Артема, підполковник Дмитро Олексюк.

Артем Попов

Згодом були Святогірськ, Богородичне і… Бахмут, який Луганський прикордонний загін боронив до квітня 2023 року. Саме у боях на околицях міста, у районі села Підгородне й загинув Герой України Артем Попов. Рівно рік тому, 7 січня, у складі зведеного підрозділу він брав участь у штурмі раніше втрачених позицій. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу, коли разом з побратимом Ігорем Кряковцевим переносили кулемет на позиції. Ігор тоді отримав тяжке уламкове поранення.

Артем Попов з побратимом

Прикордонникам вдалося відтіснити ворога та завдати йому значних втрат, згадує той бій штаб-сержант, Герой України Дмитро Кушнір, який керував обороною позиції: «Під час бою Артем зіграв дуже велику роль як кулеметник. Всю ніч нас штурмували вагнерівці, вони вже зайшли до нас, ми вибивали їх і на ранок вдалося».

Тоді орієнтовні втрати противника склали 18 убитих та 24 поранених.

Артем Попов

«Він веселий був, постійно жартував у компанії, співати любив, дуже гарно співав в караоке, — каже його побратим Ігор Кряковцев. Вони разом служили у відділі прикордонної служби Золоте, здружилися та товаришували родинами.

Артем Попов

«Під час нашого знайомства він мені стільки написав віршів, але, на жаль, це все залишилося в Бахмуті», — розповідає Дарія.

Артем Попов з дружиною

У сумці чоловіка, після його загибелі, жінка знайшла вірш про його військову службу та надала для публікації:

На лінії розмежування, передаються дані,
Проходять пішоходи, перетинають тут машини
Бо ми з ДПСУ захищаємо Україну.
Спокійно наша ненька нехай відпочиває
Поки ДПСУ, як щит її вкриває.
Немає у нас сну, немає відпочинку,
Тому що як в Криму
Не віддамо землі частинку.
Країну нашу любу,
Ми бережем всім серцем
Щоб ворог не топтав
Її кривавим берцем.
На наше «Золоте» покладені завдання
За охорону ДКУ віддамо життя востаннє
Не буде нам прощення якщо хабар візьмемо
Тому що в нас є честь, і це є наше кредо.

Текст - пресофіцер Луганського прикордонного загону Віктор Пономарьов, спеціально для "Сєвєродонецьк онлайн". 
 

Як повідомлялось, двом військовослужбовцям 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса (Луганський прикордонний загін) присвоїли посмертні звання Героя України з удостоєнням ордену "Золота Зірка".

Державними нагородами відзначили 36-річного головного сержанта, кулеметника Артема Попова та 40-річного старшого майстра-сержанта, командира відділення Максима Стрижака.

Історію прикордонника "Фокса" з Лисичанська можна прочитати тут.