“Важливо бути людьми, які стануть на першій лінії відбудови”: жителів Сходу запрошують стажуватися у Чехію

Чеський фонд “Партнерство” - організація з 30-річною історією, яка починала з реалізації екопроєктів всередині країни. Серед них, наприклад, перший офісний комплекс з нульовим рівнем викидів CO2 у Чеській Республіці. Сьогодні ж у Центральній Європі реалізовані тисячі проєктів з енергоефективності та сталого розвитку.

Також один з напрямків діяльності Фонду - передача власного досвіду країнам з перехідною економікою. Задача - розширити компетенцію, можливості представників місцевих громад для того, щоб вони брали відповідальність за турботу про навколишнє середовище.

З 2022 року така програма під назвою “P4UA” діє і для України. Для цього лідерів думок, активістів, підприємців запрошують на стажування до Чехії. Співавтор програми Адам Голуб розповів “Сєвєродонецьк онлайн” про те, як проходить навчання, навіщо ці знання під час війни та чому Фонду важливо бачити у групах людей зі Сходу

- Розкажіть трохи про історію фонду: як, для чого він створювався та що являє собою зараз?

- Фонд «Партнерство» утворився з діяльності подібних американських фондів. Вони спочатку у Чехословаччині, а потім вже у Чехії реалізовували заходи з відновлення та правильного поводження з екологічними системами на громадському рівні. Пріоритетом, на якому наголошували ці фонди, була співпраця неприбуткового сектору та державних установ.

Наразі Фонд вже сам надає гранти у Чехії та реалізує дуже багато різних проєктів та програм. Я б зупинив увагу на двох. Перша - “Саджаємо майбутнє”, зосереджена на висаджування у відкритому ландшафті. Друга - “Адаптери евордс”. Вона оцінює і нагороджує, власне, проєкти, які націлені на адаптацію до змін клімату.

Але, як я вже сказав, ми працюємо за багатьма напрямками. У Брно, наприклад, є освітній центр, який називається “Відкритий сад”. І частиною цього центру є будівля, яка є так званою енергетично пасивною будівлею та зводилася за передовими принципами енергоефективності.
Найчастіше саме там ми починаємо наше спілкування з колегами з України.

Адам Голуб

- Програма стажування для українців - це відгук на воєнні події чи вона задумувалася раніше?

- У фонді «Партнерство» вже є історія комунікації з Україною, з українським неприбутковим сектором. І, власне, ще коли я не працював тут, звучала ідея, щоб заснувати подібну організацію, подібний фонд в Україні.

Проте саме ця програма є реакцією на війну. І є відповіддю на питання, яке ми ставили собі у Фонді: “Яким чином з нашими можливостями та нашими знаннями ми можемо допомогти Україні відновитися після війни?”.

Сам принцип цього стажування заснований на тих моментах, про які я говорив раніше, з чого виходила історія фонду.

- У чому полягає ідея програми та кого ви там хочете бачити?

- Ми вважаємо, що на післявоєнне відновлення України з-за кордону буде надходити значна фінансова підтримка. І ця підтримка найчастіше буде збудована на засадах сталого відновлення. Це стовідсотково щодо країн Євросоюзу та інших західних країн.

Також ми впевнені, що більшість цих моментів будуть реалізовуватися саме на локальному рівні. І покажуть результат багаторічних зусиль України з децентралізації та надання територіям більшої автономії.

Тому ми шукаємо учасників, яких називаємо місцевими лідерами. Це, наприклад, члени місцевої влади, адміністративних установ, соціальних закладів, які на місцевому рівні планують чи розв'язують питання стосовно фінансування та інвестицій.

Також це активні члени неприбуткових організацій. Або ж представники малого та середнього бізнесу, які займаються питаннями сталого відновлення в Україні. Нас цікавить їхній досвід, їхні знання. Та, з іншого боку, - можливість ширити здобуті у нас знання у своїх громадах.

- Як потрапити у програму?

- Ми перед стажуваннями відкриваємо анкету. Інформація з’являється на сторінках програми, які також є українською мовою. Інформацію про проєкт також поширюють наші партнери “Екоклуб” (Рівне) та “Екосфера” (Ужгород). І так само шерять інформацію про програму учасники, які вже до нас приїжджали, серед своїх колег.

Після заповнення анкети проходить вибірка, оцінювання комісією. І потім вже для вужчої групи проводиться співбесіда, де також з’ясовуються певні деталі.

- Як часто відкривають анкету?

- У нас поки що були три пілотних групи. Для них ми два рази відкривали анкету. Зараз теж закінчився набір, який зібрав учасників для ще двох стажувань. Цього року планується ще мінімум три стажування, для яких відкриватимемо анкети два рази.

Пілотні фази пройшли 46 учасників. Загалом плануємо ще 10 стажувань, по 15 учасників у кожному. Тобто ще 150 людей.

До цього ще додаємо чотирьох учасників, які брали участь у 2022 році. Це був тестовий варіант, коли ще навіть не була сформована програма. Нульове стажування, скажімо так.

    

- Добре, пройшла людина анкетування, співбесіду. Що далі? Як проходитиме стажування?

- Після цього відбувається комунікація учасників з членами програми та рутинна підготовка. Учасники прибувають у Брно, і звідти вже їздять по різних містах країни, також є виїзди у Словаччину та Австрію. До тих місць, які є значними та показними для цієї програми.

Під час стажування учасники знайомляться з конкретними проєктами, передовими технологіями, інституціями, ключовими зацікавленими сторонами й стейкхолдерами (державні, регіональні та місцеві органи та установи, бізнес, інвестори, громадськість). Також, що важливо, - із законодавчими та нормативними підставами для впровадження рішень зі сталого відновлення.

Загалом стажування триває тиждень.

- Які саме кейси показують людям?

- Ми показуємо, наприклад, село Гостєтін у Чехії, яке завдяки співпраці неурядових організацій, муніципалітету та регіонального уряду реалізувало проєкти поводження з різними ресурсами на принципах сталості. Вони вміло використовують у повсякденному житті сучасні технології: роздільне збирання відходів, природне очищення стічних вод, центральне опалення на деревній трісці, фотоелектричну енергетику тощо.

Також прикладом може бути Волькерсдорф - семитисячне місто в Австрії, один з екологічно активних муніципалітетів, який розвиває сонячну та вітрову енергетику. Вони одними з перших розробили модель залучення громадян до розвитку місцевої енергетики у якості інвесторів. І після ухвалення європейського законодавства створили енергетичну спільноту для спільного використання енергії у громаді.

Також показуємо, наприклад, енергетично оновлений, ревіталізований мікрорайон у Брно, який зосереджений на тому, щоб зменшувати навантаженість на енергомережу шляхом використанням доступних екологічно чистих технологій, відновлюваних ресурсів та енергоефективної реконструкції.

На нашу думку, це корисні приклади для країни, яка знаходиться під постійним нападом на свою енергетичну інфраструктуру.

Але навіть якщо говорити поза рамками війни, то чим далі, тим більше у Європі будуть розвиватися подібні проєкти у сфері енергетики.

Також у нас є приклади залучення громад до відновлення міст і селищ, які постраждали під час торнадо у Моравії.

- На вашому сайті вказується, що до програми входять також неуспішні кейси. Чому важливо їх показати?

- Чеська Республіка свого часу пройшла той самий процес, який проходитиме та до якого наближається Україна - це вступ до Євросоюзу.

І з власних помилок ми хочемо показати важливість того, щоб дивитися у майбутнє. Власне, придивлятися до майбутніх принципів розвитку. Тому що те, що може бути стандартом в Україні, навіть законодавчо встановленим, може не бути стандартом у ЄС. Який, окрім того, ще й постійно розвивається.

Це ціла купа важливих категорій: чи то поводження з очисними спорудами, чи то вимоги до певних енергетичних стандартів забудови.

Тож, включаючи неуспішні кейси до програми, ми наголошуємо, що вже зараз для України буде доцільним та правильним спрямовуватися на більш амбіційні цілі. Не чекаючи, коли вам у лоба скажуть, що це необхідно. Звичайно, настільки, наскільки це можливо наразі.

- А що це за кейс з торнадо, можна подробиці? З якого він розряду?

- Коли готували програму, ми намагалися зрозуміти, чи є у нас такі приклади, які хоча б віддалено (я це зараз говорю із розумінням того, що оновлення після війни та під час війни це абсолютно різні категорії) показали відбудову певної території після якоїсь катастрофи.

У 2021 році у Моравії, одному з регіонів Чехії, відбулося торнадо. І знищило багато будівель у декількох містах. З’явилося багато людей з необхідністю мати дах над головою, з необхідністю мати його швидко.

Ця група людей з тим, щоб якнайшвидше збудувати собі домівку, не зважала на те, щоб будувати за кращими принципами. Не використовувала, наприклад, якісне утеплення будівель. І коли прийшла до Європи енергетична криза, вони платили набагато більше за утримання, опалення свого житла через неякісність будівлі.

Власне, ми зрозуміли, що для того, щоб слідувати за принципами сталого відновлення, треба певний час розмірковувати над ними, певний час вчитися, як це правильно зробити. Щоб коли з’явиться необхідність швидкої відбудови, не робити помилок.

І це одна з причин, чому ми колег з України кличемо саме зараз. До того, як закінчиться війна.

- Я з регіону, де деякі населені пункти зруйновані на 70-80%. І якщо до вас захочуть на стажування люди з Луганщини, що цікавого вони можуть дізнатися для себе?

- Мені здається, що всі приклади, про які я згадував, вони є достатньо важливими.
Але водночас я не хочу, щоб це прозвучало так, ніби ми не розуміємо, що відновлення найбільш знищених міст України після війни буде викликом.

Просто зараз майже неможливо знайти у Європі приклади такого масштабу. І тому ми намагаємося знайти варіанти, які в нас є, і з яких можна чомусь навчитися, щось підгледіти корисне, надихнутися чимось.

Це не “гарячий пиріжок”, який розлетиться у плані швидкого відбудовування, але це гарні готові кейси, зосереджені на принципах сталого відновлення.

Таким чином українські регіони зможуть скористатися світовими тенденціями для покращення життя.

- Я допускаю, що ви не знаєте відповіді на наступне питання. Але припустимо. Якщо відбудеться цього року деокупація територій Донбасу, як може виглядати їхнє відновлення? Зважаючи на те, що багато наших міст будувалися довкола великих промислових підприємств, які теж зруйновані чи занедбані.

- По-перше, хочу сказати, що ми віримо в те, що Україна відвоює назад ці окуповані території.
На мою думку, одним з найбільших викликів після деокупації може стати зв’язання адміністративних ланцюгів між деокупованими територіями та іншою Україною. Відновлення логістичних, соціальних, економічних процесів тощо.

Плюс, ще невідомо, яка кількість людей захоче туди повернутися. Які зараз проблеми насправді там, у цих окупованих районах? Я думаю, цього ніхто не знає наразі. Чи повернеться туди промисловість та у якому вигляді? Від цього всього будуть залежати ті принципи сталого відновлення, які можна буде там застосувати.

Там є відносно великі міста. Я, наприклад, не можу собі уявити, щоб, скажімо, Донецьк зник з мапи, з прийняття цього світу як урбаністичний центр. Це лише моя думка. Звичайно, у мене немає ніякої формули, яка допомогла б подивитися у майбутнє.

Але однозначно треба думати про окуповані території, важливо брати їх до уваги. І розуміти, якими правилами можна користуватися, як це робити, щоб у майбутньому бути провідними, нести передові знання. Бути людьми, які стануть на першій лінії та зможуть це все відтворити, дотримуючись засад та найкращих принципів, за якими живе вся Європа.

Це важливо зараз розуміти людям зі Сходу, і тому ми їх запрошуємо до себе на стажування.

- Судячи з мапи учасників, саме людей з цих територій у вас поки що було небагато?

- Так. Зазначу окремо, що ми плануємо у майбутніх стажуваннях розширювати направленість.Та збільшувати представництво східної та південно-східної України.

- Який фідбек дають люди після проходження курсу?

- Зазвичай достатньо позитивним є цей зворотний зв'язок. І, спираючись на нього, до речі, ми змінили принцип стажування.

На початку програми було встановлено основні її теми: це енергетична незалежність, відновлювальні джерела енергії, стале відновлення будівель та інфраструктури, поводження зі стічними водами, очищення питної води, поводження з відходами, адаптація до змін клімату.

Всі вони обводяться такою єдиною лінією - це залучення громадськості до розв'язання проблем.
Завдяки відгукам людей, що пройшли стажування, ми як провідну обираємо якусь одну тему, за яку чіпляються вже інші.

Наприклад. Принципи сталого відновлення будівель також пов'язані з адаптацією до змін клімату. Яким чином? Довкола цих будівель завжди є території, які також підлягають ревіталізації. І тому подібне. Не можна одну проблему просто так вирішити, вони завжди з чимось пов'язані.

Тож у кожній групі ми об’єднуємо людей за темою. Відповідне питання про те, яка тема є пріоритетною для конкретно цього стажиста, є в анкеті.

- Випускники програми вже якось змогли застосувати отримані знання на практиці?

- Вже деякі проєкти починають своє існування. Наприклад, співпраця між організаціями. Представники Академічного центру у Сумах співпрацюють з університетом у Брно стосовно ревіталізації парку у Сумах. Або, наприклад, нам вдалося узгодити зустріч чеських спеціалістів стосовно поводження з відходами з людьми в Україні, які безпосередньо займаються розв'язанням проблем зі сміттям на законодавчому рівні.

Є багато проєктів, які ще на стадії розробки. Тому що за пів року важко очікувати конкретних результатів. Це ми можемо обговорити за рік-півтора.

- Яким ви бачите результат програми у майбутньому?

- До кінця 2025 року ми хочемо проводити ці стажування. Під час цього буде зростати мережа учасників. Разом з тим ми також бачимо, що до 2027 року в Україні утвориться самодостатня мережа агентів змін, яка зможе розширюватися та ділитися своїми власними успішними практиками, інформацією, здобутою у нас. І може таким чином утримуватися сама і підтримувати один одного.