Віртуальна подорож Луганщиною: 9 втрачених туристичних міст, які неможливо забути

Луганська область і до початку війни у 2014 році, і до повномасштабного вторгнення рф була дуже недооціненою у туристичному плані. Інфраструктура, м'яко кажучи, "шкутильгала", але красу природи, ландшафти нашої області неможливо забути, якщо хоч раз їх побачиш.

Луганська обласна влада в 2021 році спробувала упорядкувати туристичні маршрути та розбудувати інфраструктуру підконтрольної території. За допомогою краєзнавців, за рік до вторгнення рф, розробили шість туристичних маршрутів, які поєднують історичне надбання, культуру, традиції та звичаї Луганської області. Це Біловодщина, Міловщина, Кремінщина, Сватівщина, Новоайдарщина, Старобільщина. Але через війну цим планам не судилося здійснитися. На жаль, деякі з цих місць постраждали від російського вторгнення.

"Сєвєродонецьк онлайн" запрошує читачів у віртуальну подорож Луганщиною, адже, попри окупацію, це українська земля, про яку важливо пам’ятати.

Преображенські катакомби на Сватівщині

Поблизу сіл Преображенне та Наугольне Сватівської громади Луганської області знаходяться печери, які, за свідченням очевидців, є масштабнішими за київські у Києво-Печерській Лаврі.

Це Храмовий печерний комплекс “Преображенські катакомби”. Вважається, що цілий комплекс печер почали споруджати поселенці у XVII ст., які ховалися у них від татарських набігів.

Також відомо, що мешканці печер були християнами, на одній зі стін зберігся надпис “Благослови” та малюнки хреста.

У 1960-х роках місцеві жителі у печерах знайшли крейдяний знак округлої форми, на якому було написано: “Святий Григорій і з ним 27 людей. 1894 рік”. Хто був цей Георгій і чи дійсно він канонізований святий - невідомо. Але про нього збереглася легенда, буцімто він ініціював будівництво печерного храму та зібрав для цього вірян. Коли храм був готовий, Георгій там помолився, вклонився і невідомо куди зник. Більше його у печерах не бачили.

Це місце у 2011 році досліджували експерти Національної академії наук України, вони припускають, що будівництво печери відбувалося у кілька етапів, повідомляло “Суспільне”.Також встановили, що ходи Преображенського монастиря повторюють схему ближніх печер Києво-Печерської Лаври. З 2012 року печерний монастир внесли до державного реєстру пам'яток України.

У 2021 році місцеві краєзнавці розробляли туристичний маршрут до Преображенських печер.

"Ми плануємо там установити альтанки, зробити схему, щоб люди могли прийти до печери і вони не блукали. Плануємо також банер там виготовити, плануємо зробити біотуалет, прикупити велосипеди, щоб люди могли, туди дорога ґрунтова", - розповідала старостиня села Преображенне Олена Цікало. До російського вторгнення приблизну вартість проєкту з облаштування печер оцінили у 100 тис. гривень, зараз це місце окуповане.

Баранячі лоби - крейдяні гори Новоайдарщини

На правому березі річки Айдар біля села Айдар-Миколаївки Новоайдарської громади Луганської області знаходиться геологічна пам'ятка природи місцевого значення, унікальні скельні відслонення мергелю заввишки 50 метрів.

Скелі отримали свою назву — Баранячі лоби - через те, що їхні виступи нагадують чотирьох баранів, що стоять у ряд. Вони утворилися завдяки низці геологічних змін: прадавнього моря і льодовика. Подібні крейдові скелі є у Новій Шотландії (Канада), Скандинавському та Кольському півостровах, Фінляндії і Карелії.

Краєзнавець Сергій Антонов розповідав Громадському радіо: “Понад 70 мільйонів років тому саме на цьому місці був стародавній льодовик, який рухався і вагою своєю, своєю масою, прорізав всю землю, рив собі шлях. І на цьому місці, де льодовик робив різкий рух, оголялися скелі, і ми зараз знаходимося на вершині крейди”.

Щоб піднятися на скелі, потрібно було подолати шлях у 400 метрів, але звідси відкривається прекрасний краєвид.

“Внизу тече річка Айдар. Це джерело, яким живиться Новоайдарщина, а, у цілому, — і Луганщина. Це — “перлина” Донбасу і одна з найчистіших річок України. Ви можете побачити повністю весь населений пункт — селище Новоайдар. Він у вас може бути як на долоні. Від одного кінця до іншого. І ще далеко-далеко можете побачити, як майорить Щастя”, - казав Антонов у 2021 році. Місто Щастя дуже постраждало від російського вторгнення 2022 року, Новоайдар і ця пам’ятка природи — ні, тут не було бойових дій.

Провальський степ і Королівські скелі Довжанського району

Заповідник “Провальський степ” має площу 588 га і складається з двох урочищ: Калинівське площею 299,61 га) і Грушевське площею 287,89 га.

На території степу знаходяться дві пам’ятки природи: геологічна — Королівські скелі протяжністю 1,5 км по лівому берегу річки Провалля, і ботанічна — Провальський дуб заввишки 20 метрів і віком понад 300 років.

Крім річки, у заповіднику в балці Грушевська є став площею близько 40 га. Річки та балка належать до системи Великої Кам’янки — правої притоки Сіверського Дінця.

Королівські скелі — частина Донецького кряжу, про нього ми писали у статті “9 маловідомих та небанальних фактів про Луганщину”. Це місце ще з моменту відновлення незалежності України могло стати туристичною перлиною Луганщини, адже краєвиди тут справді неймовірні.

Частина Провальського степу страждала від контрабандистських стежок, якими переправляли з росії паливо, ушкоджень заповідник зазнав і у 2014 році, коли перша важка військова техніка з рф заходила на Луганщину.

Кінні заводи Біловодщини та Міловщини

На Луганщині у Біловодський та Міловський громаді аж до 2022 року працювали чотири кінні заводи: найвідоміший з них Деркульський і менш відомі Лимарівський, Новоолександрівський і Стрілецький.

Зараз усі вони підпорядковані рф. У статті “Кінні заводи Луганщини: що з ними стало в окупації та яке на них чекає майбутнє” ми розповідали, що заводи працюють, коні залишилися живі, їх годують і доглядають. А цього року повідомлялося, що Деркульський кінний завод увійшов до ТОП-10 конкурсу головних пам'яток рф, тобто окупанти привласнили собі українську пам’ятку.

Деркульський кінний завод заснований 1765 року — один із найвідоміших найстаріших кінних заводів в Україні, де розводять чистокровних скакунів для участі в кінних забігах і коней верхової групи.

Тут у 80-х роках ХХ століття виведена порода українська верхова - потужні та елегантні коні. Багато з них - багаторазові чемпіони та призери Всеукраїнських та світових змагань.

Адміністративна будівля Деркульського кінного заводу - архітектурна пам'ятка ХІХ століття. Центральні тренерські стайні - основна споруда комплексу - архітектурна пам'ятка кінця XVIII-початку ХІХ ст.

Ліси Кремінщини та комплекс “Прилісне”

Кремінські ліси - це окраса Луганщини, яка чи не найбільше постраждала від російського вторгнення.

“Кремінна і Кремінські ліси, з якими ми працювали до повномасштабного вторгнення. Там мав бути створений національний парк, який мав стати якірною туристичною локацією цього регіону. Наразі Кремінські ліси схожі на пекло — це численні окопи, бліндажі та згорілі дерева”, - розповідала УНІАН голова Державного агентства розвитку туризму України Мар’яна Олеськів.

У 2019 році президент Володимир Зеленський підписав указ про створення національного парку “Кремінські ліси”, його площа 7 269 га.

Також біля Кремінної знаходиться ботанічний заказник місцевого значення “Серебрянський ліс”, від якого через розв’язану росіянами війну залишилися обвуглені стовбури.

Екологи оцінили втрати лісів Луганщини внаслідок війни у понад 28 тис.га. Вони прогнозують, що у найближчі роки міста Сєвєродонецьк, Рубіжне, Кремінну очікує суттєва зміна клімату. Оскільки ці населені пункти тепер позбавлені комфортного оточення лісами, то навколо них відтворюється придонцова степова пустеля з ймовірними пиловими бурями.

Відпочити від мегаполісів у Кремінній можна було у готельному комплексі “Прилісне” на березі озера.

І досі у Гуглі збереглися позитивні відгуки про це місце, відвідувачі писали про захоплюючі краєвиди, тихе місце та смачну кухню.

У 2022 році готель захопили кадирівці, на одному з відео помітні суттєві руйнування, зараз комплекс не працює.

Пам’ятник київському Князю Ігорю поблизу Луганська

У цьому переліку туристичних місць згадаємо й це місце на в’їзді у захоплений з 2014 року Луганськ.

Пам’ятник Ігорю встановлений у 2003 році на честь 65-річчя утворення Луганської області, керуючись історичною версією, що саме на землях Луганщини поблизу Сіверського Дінця відбулася битва князя Ігоря Святославича з половцями у 1185 році.

Старобільськ - місто Кіси та Осі зі скарбами Махна

Старобільськ бачив на своїх вулицях багато історичних подій і відомих постатей. Місто заснували козаки Слобідського полку у 1686 році. Це був центр українського козацтва на Слобожанщині.

За легендою, десь там у підземеллях Старобільська заховані скарби воєначальника-анархіста Нестора Махна.

Місто пам'ятає і повстанця Кіндратія Булавіна, побратими якого вбили російського княдя Брія Долгорукого біля річки Айдар.

Старобільськ вважається прообразом вигаданого міста Старгорода, що згадується у романі “Дванадцять стільців”, а також місцем, де починалася дія роману Ільфа і Петрова. Напередодні його написання автори деякий час жили у Старобільську та мандрували північчю Луганщини. Історії, які траплялися з ними, знайшли відображення у сюжеті роману.

У Старобільську й досі збереглися будівлі кінця XIX початку XX століття, скульптури Остапа Бендера, Кіси Вороб’янінова, а на балконі однієї з історичних будівель за містом споглядає пам’ятник Махну.

У Старобільську народився український поет і письменник, лауреат Нобелівської премії Сергій Жадан, який доєднався до 13 бригади Нацгвардії "Хартія".

Бурштиновий храм

Бурштиновий храм у селі Дмитрівка на Новоайдарщині мав стати одним з шести туристичних маршрутів, які розробляли в Луганській ОДА у 2021 році. Попри те, що храм не старовинний, для України він — унікальне явище. Архітектор проєкту — Заур Папіашвілі.

Бурштиновий іконостас для нього ще у 2007 році почали виготовляти майстри з Рівненщини. Бурштином прикрасили ікони, тернопільські майстри займалися розписом. Храм будували 11 років і відкрили у 2013 році.

“Лимон-Банан”, екобаза Сєвєродонецьк

Сєвєродонецьк не може похвалитися якимись визначними природними або історичними пам’ятками, але було й тут (до російського вторгнення) цікаве місце відпочинку - екобаза “Лимон-Банан” у селищі Пурдівка в сосновому лісі поблизу Сєвєродонецька.

Крім зеленої доглянутої території, затишного готелю, ресторану, банного комплексу та СПА-послуг, на території були розташовані теплиці, де вирощували кавове дерево, банани, лимони, папайю, гуаву, виноград і полуницю.

Власники організовували екскурсії тепличним господарством, продавали саджанці по всій Україні. Селище Пурдівка під час російського вторгнення стало одним з місць боїв за Сєвєродонецьк, невідомо, наскільки постраждала територія, але на Гугл-мапі зазначено, що екобаза не працює.