“Це моя земля. Я буду за неї гризти горло”, — морпіх з Луганщини, який пройшов полон, про мотивацію служити

36-річний підполковник морської піхоти Максим Авраменко з Луганщини понад десять років воює за Україну. Він пройшов Іловайськ, пережив 119 днів у полоні, захищав Миколаївщину, Херсонщину та Донбас, а нині продовжує службу.

Історію захисника розповіло Суспільне.

Максим Авраменко родом з окупованого Сокологірська (колишній Первомайськ) на Луганщині. У 2006 році він переїхав до Києва, де навчався в Національному авіаційному університеті. Коли у 2014 році почалася війна, записався добровольцем у батальйон "Донбас".

Першими боями для нього стали операції в Попасній та Лисичанську. Згодом він вирушив до Іловайська, де 23 серпня разом із побратимами зайшов у місто. Після виходу з "зеленого коридору" підрозділ потрапив у полон.

"Я пробув там 119 днів. Мені прострелили ноги з пневматичного пістолета через те, що я відмовився стати на український прапор. Я його переступив. При спробі ще раз, щоб я став на нього, я відмовився. І після цього мене вивели на окрему розмову. З застосуванням фізичної сили й так само з застосуванням пневматичного пістолета", — згадує Авраменко.

У грудні 2014 року його звільнили з полону. Після реабілітації чоловік повернувся до служби й допомагав визволяти з російського полону інших військових.

Перед повномасштабним вторгненням Авраменко разом з побратимами обрав 35-ту бригаду морської піхоти. 24 лютого 2022 року він вивіз родину на Захід України, а сам повернувся до війська.

Першим завданням стала оборона узбережжя в Кароліно-Бугазі. Саме там чоловік "познайомився" з 18-м окремим батальйоном морської піхоти.

"Нам сказали, хлопці, є десантно небезпечна ділянка, і, скоріш за все, там буде висаджуватись десант. Там були добровольці, й тому не було сумніву, що навіть при втраті ми будемо битись до останнього", — згадує Авраменко.

Згодом його підрозділ тримав позиції на Вилківських островах та брав участь у боях на Миколаївщині й Херсонщині. Під час визволення Херсонщини Авраменко отримав уламкове поранення, але після лікування повернувся до строю. У 2023 році він воював на Донбасі, а також брав участь в операції на правому березі Дніпра в Кринках.

З квітня 2024 року Максим Авраменко був командиром 18-го окремого батальйону морської піхоти. У 2025 році він передав керівництво 18-м наступнику, командиру Дмитру Веретенникову. Від цього дня змінилась і назва — відтепер це 18-й окремий протитанковий батальйон.

Авраменко відверто говорить про свою мотивацію:

"Я українець. Це моя земля. Я буду за неї гризти горло. Я люблю це все. Я люблю цю природу. Я люблю цей край. Я люблю цю культуру. Я люблю наш народ. І я чоловік. Я мушу захищати свій рід, свій народ і свою землю".

Сьогодні підполковник завершує службу на Півдні й продовжує бойовий шлях у новому підрозділі. Його мрія після перемоги — вирушити в гори, провести час із родиною та будувати успішну Україну.

Читайте також: З піхоти – в захисники неба: у Повітряних силах розповіли, як сіверськодончанин нищить “шахеди”.