«Я корінна сіверськодончанка, прожила там все життя і ніколи не думала поїхати звідти». Історія барберки Ольги Жулій

Ольга Жулій – барберка з Сіверськодонецька, яка наразі працює в одному з відомих барбершопів  Львова «Men’s Hall» топмайстринею. Шлях до столиці сучасної Галичини  простим не був. За плечима Ольги  вибір стати фахівчинею у чоловічих стрижках, робота у салонах та барбершопах рідного Сіверськодонецька, з якого вона нікуди не хотіла їхати, власна справа. Після повномасштабного вторгнення росії дівчина з родиною виїхала до Новояворівська, де жила та працювала барберкою 3 роки. А з цього року Ольга оселилася у Львові й одразу після співбесіди влаштувалася на роботу у «Men’s Hall». Каже – на стрижку приїздять тепер і луганчани, і новояворівці.

Також Ольга наразі пише книгу, яка, по суті, є власною автобіографією. На шлях письменниці поки залишається мало часу, адже дівчина працює 6 днів на тиждень, проте вона вірить, що книзі бути!

Про життя після вторгнення, вибір професії, секрети стилю, власну книгу та підхід до життя Ольга розповіла SD.UA.

 - Ольго, з чого все починалося? Стригли ляльок у дитинстві?

 - Стригла, звісно. Вони у мене всі лисі були. Просто кожен день нова стрижка – і якось так воно само (сміється – ред.).

А якщо говорити серйозно, то я почала стригти ще в школі, мені це дуже сподобалося. Як все почалося – взагалі цікава історія. У мене була подружка й вона попросила підрівняти чубчика. А я ніколи в житті не стригла й подумала – а, давай. І така вона гарна стала з тим чубчиком! І з того моменту я якось зрозуміла, що хочу стригти. Але ще до цієї історії тема стрижок мене цікавила, мені завжди подобалося дивитися відео про цей процес. І ось я вирішила спробувати, купила якийсь набір, але стригла спочатку тільки жінок. Тому що змоги купити машинку тоді у мене ще не було. Мені було 14 років.

 - Але згодом стали стригти переважно чоловіків. Чому?

 - Я з тих перукарів, які не є універсалами. Не люблю фарбувати, робити зачіски. Мені це просто не цікаво і я не хочу цим займатися. А коли ти працюєш у салоні з жінками  - то вони хочуть і зачіску, і фарбування, і стрижку. Мій же дар Божий – це суто стрижки.

У 2018 році я почала працювати у барбершопі «Містер Ус». Десь два роки це тривало. Потім ковід, після цього я вже відкрила свій барбершоп по Донецькій, згодом переїхала на Богдана Хмельницького (Гагаріна) біля «Великої кишені». Там працювала до 2022 року.

Робота

 - Не страшно було в такому молодому віці починати працювати на себе?

 - А чого боятися? Не вийде – піду працювати на інших. Я ніколи не боялася щось пробувати та ризикувати. Звісно, якщо ризики виправдані та я впевнена у собі. Завжди були клієнти, мої люди. Це при тому, що я ніколи не забирала клієнтську базу. Люди знали мене, знаходили самі. Ось навіть зараз я стрижу тільки чоловіків, працюю у барбершопі у Львові. Але до мене приїздять з Новояворівська старі клієнти. І зараз у мене стрижуться луганчани!

 - Не було бажання свого часу переїхати в більше місто?

 - Я корінна сіверськодончанка, прожила там все життя і ніколи не думала поїхати звідти. Хоча був один раз, коли я розійшлася з хлопцем та хотіла поїхати до Харкова або Києва. Це десь 2017 рік був. Я ще чоловіків не стригла тоді. Написала таке резюме, яке розіслала всюди, що мені дзвонили та одразу хотіли забрати. Але в той момент мені моя мама запропонувала роботу у дитячій перукарні «Модна кроха». І я погодилася та якийсь час працювала там, а потім вже пішла у барбершоп. Чоловіків я розумію краще. Чітко бачу, що має бути.

 - Перед вторгненням у Сіверськодонецьку якраз почала розвиватися та заповнюватися ця ніша. Відкрилося кілька барбершопів…

 - Так, ніша була не зайнята, розвивалася постійно. Можна було відкривати ще й були б клієнти. Але на Луганщині такі послуги дешево цінилися, насправді. Клієнти, які їздили до Києва чи Харкова, казали, що у нас було десь на 40% дешевше. Хоча якість була топова.

 - Що було далі?

 - Як тільки після вторгнення ми виїхали з родиною колишнього чоловіка, то приїхали до Новояворівська на Львівщині. Там я прожила три роки. Після розлучення переїхала до Львова.

 - Чому одразу поїхали на інший кінець країни? Зазвичай на той час всі перечікували, а то й залишилися у Дніпрі.

 - Бо досвід 2014 року показує, що ворог не зупиняється. І ми вирішили їхати якомога далі. Плюс спочатку ми приїхали до родичів, але ненадовго. Через кілька днів знайшли вже квартиру. Хоча тоді перед тим нас надурили шахраї. Нажилися на чужому горі.

 - Виїхали одразу з Сіверськодонецька?

 - Це було 4 березня. Мені здавалося, що в цей день виїжджали просто всі з Сіверськодонецька. Їхало 4 колони машин. Це був якийсь хаос. Заправляли тільки по 10 літрів бензину. Ще тоді пощастило, що машину якраз свекор полагодив напередодні. Так ми їхали три дні. Потім вже чоловік пішов служити. Я з другого дня почала стригти, влаштувалася у місцевий салон. Все, аби тільки не дивитися постійно новини. Працювала просто без вихідних. У мене був дуже тяжкий моральний стан. Було дуже одиноко, коли чоловік пішов служити. Незнайоме місто, нуль знайомих, підтримки. Тільки батьки, але їх самих треба було підтримати. Бо коли ти у 24 починаєш життя, як я, то одне, а 50+ - зовсім інше. Ми один одного підтримували. Це чудові люди. І ось робота мене просто рятувала, як і завжди.

 - Ви й зараз працюєте 6 днів на тиждень. Не було вигоряння ніколи?

 - Щодо роботи – ніколи не було вигоряння. Я стрижу 13 років. І єдине, що я собі дозволяю, йду у відпустку на місяць, коли змінюю роботу. Відпочиваю досхочу. І потім біжу на роботу вже просто! Чесно кажучи, понад два роки я не була на одному місці – тож періодами відпочинок буває.

Робота

 - У Львові швидко вдалося знайти роботу?

 - Дуже швидко! Я планувала в інше місце, але зорі не зійшлися. А тут подруга працювала, і я вирішила спробувати. Пройшла співбесіду, мене одразу взяли топбарберкою.

 - Ви свідомо обрали працювати суто з чоловічими стрижками. Вони інакші, чоловіки? Який має бути підхід?

 - Є різне, звісно. Але коли ти є професіоналом своєї справи, то ти з будь-яким клієнтом знатимеш, як спілкуватися. Бо ти знаєш, які правильні питання поставити, щоб зрозуміти, що людина хоче. Іноді треба довго говорити, щоб точно зрозуміти задум клієнта. Бо, буває, людина приходить і каже, що хоче класику. Починає пояснювати, і розумію, що у нас різне сприйняття «класика». Є ж ще багато нюансів – яка діяльність, чи є спорт у житті, чи носить людина шапку, як вкладає волосся чи взагалі робить це, чи  хоче навчитися.

 - А були кардинальні перевтілення?

 - Так! Бувало, що приходили чоловіки з довгим волоссям і стригли ми їх коротко під машинку. Зміна форми буває – це доволі важко. На це треба більше часу.

От, знаєте, буває, що дівчина розійшлася з хлопцем і рубанула каре – от у чоловіків теж таке буває! Бороду обрізають, відрощують волосся чи навпаки.

 - Тобто якщо раптом чоловік зовнішньо перевтілився, то там може бути якась драма?

 - Так! Іноді чоловік змінив образ і прям інша людина! Погляд, постава! Інакше на себе дивиться.

 - А потім ще колишня повернулася!

Не дай Боже! (сміється – ред.). Краще – нова, ліпша!

 - Клієнти барбершопів, де цінник зазвичай більший за перукарні, які вони?

 - Я наразі працюю в одному з топових місць у Львові, у нас різна клієнтура. Є підлітки, які хочуть відрощувати волосся, наприклад. Є старші чоловіки, при якійсь посаді та з певним образом. Айтівці, наприклад, більш мовчазні. Також є артисти, блогери. До кожного має бути свій підхід. Хтось любить помовчати, хтось поговорити.

 - Як стрижка може змінити людину?

 - Переваги можна й треба підкреслювати, недоліки - сховати. Наприклад, друге підборіддя можна сховати за бородою, якісь випуклості на голові - стрижкою трошки подовше. Якщо голова велика – краще стрижку коротше… Є той же камуфляж сивини. Тут купа нюансів.

 - А якщо лисіє чоловік?

 - То треба бороду і налисо, або коротко дуже. Бо ховати оце не дуже красиво. А ще є пересадка волосся. Воно чудово приживається! У мене є такі клієнти, які зробили це. Одразу помолоділи!

 - Пригадаєте якісь цікаві історії з роботи?

У мене колись клієнт так запізнювався, так летів, що забіг, а на голові гілка. Є ті, що розповідають прикольні історії. Дуже люблю розмовляти з ними! Аж жити хочеться!

Ольга Жулій

 - Ви знімаєте цікавий контент з роботи. Це тому хочеться чи треба по роботі?

 - Це я роблю чисто для себе, мені подобається знімати контент і я хочу у цьому плані розвиватися. Бо мені є, що розповісти щодо своєї роботи. І людям це цікаво дивитися.

Також у нас  є окрема сторінка салону, де знімають контент спеціальні люди.

 - Встигаєте за трендами образів у чоловіків? Бо зараз яких тільки не побачиш – і фарбованих, і з завивками, і виголених…

 - Є таке, що тебе твої клієнти самі вчать! Приходить і каже, що хоче отаку стрижку. Я не одразу розумію, що саме суто за назвою. Потім показує, стає зрозуміло. То зазвичай підлітки. Вони люблять всякі приколи вистригати, вибривати, фарбувати. Зараз тренд на хімічну завивку. У мене клієнт раз прийшов з сином, а у того синє волосся. Тато каже, що то його вибір. У салоні його фарбують, тільки так, щоб до коріння не доторкалася фарба. Дитина побачила у тренера таку зачіску. Я вважаю, що це безпечно. Це не проколи чи татуювання, від яких можуть бути наслідки. Для того вже має бути свідомий вік. А зачіску – та навіть на літо можна зробити, спробувати. Думаю, такі періоди всі пройшли. Я у тому числі.

 - А за дівчат прям зовсім не беретеся?

 - Ну, звісно, що в самому барбершопі я дівчат стригти не можу, але вдома можу підстригти і дівчат, наприклад, своїх подруг. Але це не те, на чому я б зосереджувалася. Стрижки вдома – це пройдений етап. А знімати якийсь кабінет, розвиватися у цьому напрямку я не хочу.

 - Бачила, що ви працюєте над книгою. Про що вона буде?

 - От якраз той мій важкий період у житті з 2022 року ліг в основу. Я пишу, коли є час. А зараз я працюю шість днів на тиждень з одним вихідним. Пишу, коли я натхнення. Поки не знаю, що з цього вийде.  До речі, у мене є однокласниця – письменниця Альона Рязанцева. Я надихаюсь такими людьми, як вона!

У мене буде, певно, якась автобіографія. Або просто розповідь. Монолог чи діалог…Я ще точно не знаю, чи додаватиму персонажів, чи це буде просто розповідь однієї людини.

 Ольга Жулій

 - Ви вдячні своєму досвіду?

 - Життя все одно будує тебе такою, якою ти є. Зараз я життю своєму вдячна! За все, що у мене було! Навіть за складні моменти! Загалом я завжди намагаюся у всьому знайти плюси. Навіть, якщо їх не видно зараз.