«Роботу відновили, тепер треба розвиватися та йти вперед!» - в.о. директора бібліотеки ЛНУ Марія Починкова

На початку вересня в  Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулося урочисте відкриття приміщення бібліотеки. Це вже друге переселення як вишу, так і його бібліотеки. Уперше колективу довелося покинути Луганськ у 2014 році та відновлювати роботу на базі факультету університету у Старобільську, опановувати нову роботу, збирати фонд, цифровізувати його. На відновлення пішло приблизно 5 років, після чого вже почався розвиток. Фонд бібліотеки сягнув понад 50 тисяч примірників. Фахівці пишалися своєю підбіркою сучасної української літератури, рідкісними виданнями, які дарували закладу, новими підходами до роботи. Проте у 2022 році все довелося починати спочатку. Цього разу у вишу не було вже своїх приміщень. І для відновлення бібліотеки знадобилося 3 роки.

Сьогодні, до Всеукраїнського дня бібліотек, ми говоримо про відновлення та розвиток  з в.о. директора бібліотеки Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» Марією Починковою.

 - Наразі університет розташований у 3 містах. Де саме вдалося відновити бібліотеку?

 - Університет офіційно розташований у 3 локаціях – у  Полтаві, Лубнах та Миргороді. Ми відкрили окреме нове  спеціалізоване приміщення саме в Лубнах. Зробили там ремонт. Тепер у нас є стелажі для зберігання паперового фонду, нове обладнання, комп’ютери, ми можемо забезпечити доступ до світових баз даних. Усе це зроблено завдяки підтримці керівництва нашого університету.

Бібліотека ЛНУ

 - Скільки ви йшли до цього?

 - З 2022 року. Знаєте, цього разу нам було вже легше відновити роботу, тому що у нас є колосальний досвід 2014 року. Тоді я ще не була директоркою, це була для мене абсолютно нова діяльність. Ми починали, коли приїхали до Старобільська, з 7 тисяч примірників у фонді. За 8 років, які ми перебували там, їх стало понад 50 тисяч. І це тільки фонди. Також ми відновили сайт, власний репозиторій, який був одним з найбільших  у регіоні. Було багато зроблено. І оцей досвід першого вимушеного переміщення нам дозволив цього разу швидше відновити роботу. Але якщо ми під час першого переселення приїхали у своє приміщення у Старобільську, то тут складність полягала в тому, що ці локації – не наша власність. Ясно, що пріоритетом є студенти, здобувачі освіти, тобто треба було перш за все забезпечити всіх аудиторним фондом. Але відкриття бібліотеки - це такий суттєвий крок уперед для нас. Нам приємно, що нас цінують, поважають і що наша робота важлива. І для освітнього процесу, і для наукового.

Бібліотека ЛНУ

 - Під час першого переселення з Луганська вдалося щось вивезти? І скільки часу витратили на відновлення?

 - Нічого з Луганська не вивезли. Це відбулося буквально в один день. Нас врятувало, що була база факультету ЛНУ, який знаходився у Старобільську. Але ж ми розуміємо, що для факультету це хороша база, а для університету – мінімальна. Проте була колосальна підтримка від інших бібліотек України, коли ми звернулися до них з проханням підтримати наш книжковий фонд. Нам надавали консультації, надсилали книги. Багато було благодійників, волонтерів, навіть військових, які привозили книги на різну тематику. Підтримка суспільства тоді була величезна.

Як до науковиці, яка мислить цими критеріями, реальне відчуття, що ми змогли відновитися, прийшло десь за 4-5 років. Десь за 5 років я могла вже говорити про початок нашого розвитку. Бо до того моменту це було саме відновлення. У нас не було фахівців, які б знали специфіку бібліотечної справи. Наш колектив учився в магістратурі за фахом, проходив курси, опановував  УДК (універсальна десяткова класифікація) і почав надавати такі послуги.

У нас були такі прекрасні перспективи й тут 2022 рік…

 - Зі Старобільська теж нічого не вдалося вивезти?

 - Ні! Бо Старобільськ захопили одразу. Я навіть намагалася забігти забрати якісь особисті речі, і пощастило – розминулися буквально у хвилини з російськими військами. Дуже швидко все відбулося! Коли вже потім колектив хотів забрати якісь особисті речі, їх там не було…

Відкриття бібліотечного простору

 - На відкритті говорили про рідкісні видання. Вони залишилися там?

 - Ті видання залишилися на окупованій території. Завдяки всеукраїнській підтримці нам вдалося сформувати просто шикарний фонд сучасної української літератури. У нас були прекрасні видання. Їх було дуже багато! Взимку перед вторгненням Харківський університет надіслав нам книги з математики німецького автора, багатотомне колекційне видання 19 століття. Одна така книга на той час коштувала близько 25 тисяч гривень на аукціонах. Якраз їх опрацьовували та збиралися виставити.

І мені так шкода їх. Тим паче, що керівник Старобільської районної адміністрації казав, що окупанти спалили всі україномовні книги…

(Зазначимо, що журналістам «Ірта-fax»  керівник Старобільщини Володимир Череватий казав: «Загалом по нашому району у публічних бібліотеках було 714 516 примірників різних книжок та приблизно 18 тисяч книжок було в Луганській обласній науковій бібліотеці». Він стверджував,  що після окупації загарбники майже відразу почали знищувати україномовні книжки: «Вони знищували українську літературу, як наукову, публіцистичну, так й художню. Це частина їх систематичної політики щодо знищення української культури та самоідентичності»).

 - Як зараз формується фонд?

 - Дуже сильно нас підтримують наші випускники. Старший викладач кафедри садово-паркового господарства та екології, кандидат біологічних наук Сергій Глотов передав нам колекцію біологічного напрямку. Цінний подарунок ми отримали з особистої колекції професорки кафедри менеджменту нашого університету, докторки економічних наук Олександри  Ляшенко. Олександра Миколаївна відправила нам понад пів сотні книжок з особистої збірки. Ці книги були подаровані авторами й мають автографи й дарчі надписи. Це наші сучасники. На жаль, серед авторів є загиблі. Вона написала нам душевне повідомлення. Що, попри біль, їй хотілося передати такі цінні книги саме нашій бібліотеці.

Передані книги

Щось нам передають меценати, щось волонтери. Є традиційна розсилка від установ. Намагаємося бути залученими до проєктів та отримувати книжки. Так, у липні бібліотека університету долучилася до ініціативи Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» щодо отримання добірки художньої та документальної літератури, що розповідає про трагедію європейського єврейства та масові розстріли в Бабиному Яру. У переліку переданої літератури біографії та мемуари єврейських родин, які пережили трагедію, а також сучасні художні твори про жертв Голокосту, перекладені за підтримки фонду.

Передана література

Нам потрібна така література, яка допоможе нашим студентам розвиватися, здобувати нові знання, самовдосконалюватися.

 - Бібліотека університету відрізняється від інших бібліотек. Поясність простими словами, чим саме.

 - У нас є своя специфіка. По-перше, це орієнтація на наукову діяльність. Наприклад, значним підґрунтям є доступ до міжнародних баз даних. Це колекція наукових праць науковців всього світу. Ми намагаємося максимально використовувати можливості такого підключення. Це дозволяє нашим науковцям вивчати не тільки українські дослідження.

Також у нас є репозиторій. Він спрямований суто на наукову діяльність. Ми збираємо наукові праці, навчально-методичні роботи, матеріали та програми конференцій, досліджень. Все це в одному місці й усе це робить наша бібліотека. Але там, наприклад, немає нічого художнього, на відміну від тих же публічних бібліотек

Працюємо з УДК, надаємо бібліотечні послуги  з опрацювання, наприклад, списку літератури. Знову ж таки – допомагаємо зайти в ці бази даних, бо деякі з них потребують спеціального дозволу. І не кожна бібліотека має той доступ. Він діє за певною IP-адресою. Тобто пересічний громадянин зайти туди може, але тільки якщо прийде до нас.

Тому саме такий напрямок на науку відрізняє нас від інших бібліотек. До того ж ми маємо забезпечити освітній процес – підручники, посібники, навчально-методичні матеріали. Звісно, є паперовий фонд, але зараз робимо акцент на цифровізацію. Тому що бачимо, що відбувається навкруги. І якщо зробимо акцент на паперовому фонді, то де гарантія, що завтра щось туди не прилетить та все це не втратиться остаточно? Тому намагаємося зберігати на цифрових носіях. До того ж не всі здобувачі освіти знаходяться в якомусь одному певному місці. А так всі мають можливість працювати з ресурсами бібліотеки віддалено.

 - Скільки не спілкуюся з бібліотечними фахівцями, завжди вражає, наскільки бібліотеки вже сучасні та йдуть у ногу з часом. Особливо наші, які вже пережили по 2 переїзди. На чому ви зосереджені зараз у плані розвитку?

 - Перш за все, на цифровізації, звісно. Ми це починали ще в Старобільську, за ініціативи Віталія Семеновича Курило. Він казав – «Ви ж розумієте, що час за цифровізацією. Пройде певний період часу й вона настане, хочемо ми того чи ні». У нас у Старобільську був доступ до Автоматизованої бібліотечної  інформаційної системи.  І тут ми попросили доступ у компанії  Koha до АБІС і нам його надали на рік безкоштовно. Я 8 років мріяла створити електронний бібліотечний каталог, але ресурсів зазвичай не вистачало. І завдяки цьому доступу ми змогли це зробити. Це дало нам поштовх.

Відкриття бібліотеки

Нетривіальним підходам я вчилася ще в Інни Павлівни Рибянцевої та Світлани Моісеєвої, з якою ми дружимо та спілкуємося. Інна Павлівна завжди казала, що бібліотека – це не аптека. Ви маєте шукати інші підходи. Вони тоді самі у Старобільську до  Луганської ОУНБ набрали у штат молодь, яка не мала бібліотечної освіти, але вони розвивалися постійно.

 - Які зараз найближчі плани?

 - Зараз починаємо з нашого традиційного вересня – введення першого курсу в університетське життя. Показуємо бібліотеку, вчимо першокурсників користуватися фондами, цифровими ресурсами. Також ми пишаємося, що у нас є такий проєкт, як Школа академічної доброчесності, яка працює при бібліотеці. Ми вчимо і студентів, і навіть викладачів, академічній доброчесності.

Також працюємо над актуалізацією наших доступів до баз даних. Будемо пропагувати це серед здобувачів освіти та викладачів. Наші бібліотекарі проходять курси підвищення кваліфікації. Наприклад, одна з наших співробітниць закінчила курс з проведення громадянської гри. Як дотримуватися правил і норм різних. Плануємо тепер проводити такі події у бібліотеці та підвищувати громадянську свідомість.

До того ж працюватимемо на розвиток, збільшення фонду та різних цифрових носіїв. Роботу відновили, тепер треба розвиватися та йти вперед!

Читайте також: Бібліотека без книг. Як Луганська обласна універсальна наукова бібліотека руйнує стереотипи

Як та де зараз працює Сєвєродонецька міська публічна бібліотека