З трьома валізами з Луганська: як Anabel Arto відновив виробництво після двох релокацій

Власну справу Андрій та Анастасія Дуліни започаткували у Луганську у 1998 році. Продавали білизну європейських брендів та мали мережу клієнтів, яка охоплювала тисячі партнерів по всій Україні. А у 2008 році створили власний бренд — Anabel Arto — і відкрили своє виробництво. Після початку війни у 2014 році бізнес потрапив в окупацію та був релокований з Луганська до Харкова, а у 2022 – був вимушений переїжджати з Харкова у центр та на захід України. Зараз Андрій Дулін служить у ЗСУ, а його дружина Анастасія займається подальшим розвитком виробництва. Своєю історією вони поділилися з SD.UA. 

Усе, що було в Луганську, залишилося в окупації

Переїзд із Луганська влітку 2014 року Анастасія Дуліна згадує як подію, яка мала бути тимчасовою. На той момент бренд Anabel Arto був успішним, а швейні майстерні забезпечували роботою близько 200 людей. Білизна продавалася у різних містах України та за кордоном.

«Ми виїхали з Луганська з трьома валізами. Бо були впевнені, що наші переможуть, і що ми повернемося, — каже Анастасія. — Вирушили 10 липня 2014 року у відпустку, поки в рідному місті було неспокійно. А згодом виявилося, що повертатися немає куди».

Андрій та Анастасія Дуліни 

До війни Луганськ був містом професіоналів з пошиття білизни. Адже там у минулому столітті діяла одна з трьох фабрик, які вважалися найкращими в СРСР. У Прибалтиці було відоме підприємство «Лаума», у Білорусі «Мілавіца», а в Луганську – фабрика «Грація».

«Кадри «Грації», які приходили до нас працювати, були добе навчені. Після того як створили у 2008-му році власний бренд та відкрили виробництво білизни, справи йшли добре. Це була мережа оптових компаній – продавали в Луганську, Донецьку, Києві, Одесі, Запоріжжі, Дніпрі, станом на 2014 рік — ще й в Сімферополі», - розповідає власниця.

У Луганську залишилися виробництво, обладнання та склад матеріалів. Фактично бізнес довелося створювати заново. Новим містом для розвитку став Харків, де злагоджена команда (керівники, дизайнери, технологи, менеджери, інженери) змогла відновити виробництво, адаптувати нову команду та повернути обсяги роботи.

«Коли зрозуміли, що до Луганська шляху немає, ми зробили рейд до Києва. Проте там виявилося дуже дорого. Я побачила, що навіть для себе не могла винаймати квартиру, яка на той момент коштувала 15 000 гривень, і це в умовах, у яких я не хотіла жити. І я думала, що якщо ми покличемо всіх своїх людей, їм доведеться погоджуватися на ще гірше житло. Тому і поїхали в Харків, який нас тоді гостинно прийняв», - згадує Анастасія.

Згодом, у Харкові створили виробництво площею близько 3000 квадратних метрів, де працювали цехи з пошиття білизни та купальників.

Виробництво 

Пандемія COVID-19 стала новим випробуванням для бізнесу

Для продовження виробництва у Харкові Дуліни взяли чималі приватні кредити. На отриману позику намагалися відшивати достатньо продукції та не зменшувати товарообіг. Майже 2 роки пішло на навчання нових співробітників, яких наймали на новому місці.

«Білизна – це ювелірна робота. На щастя, підтягнулися кілька дівчат з Луганська, які задали тон і навчили. Згодом у нас в Харкові було велике виробництво».

Непростим часом для бізнесу стала пандемія COVID-19. Закриття торгових центрів практично зупинило роздрібні продажі. Щоб зберегти виробництво та команду, підприємство швидко переорієнтувалося на виготовлення захисних комбінезонів, медичного одягу та масок.

На початку 2022-го року шили військову форму та готувались до нової релокації

Про випробування великою війною розповідає співробітниця – технологиня Олена Холмакова. Колись у Луганську вона прийшла працювати швачкою в Anabel Arto з фабрики «Грація», згодом переїхала до Харкова.

«У перші місяці вторгнення у Харкові у нас усі бутики закрилися, жоден торговий центр не працював. Так почали шити військову форму. Тоді було холодно, захисники дуже потребували комплектів одягу», - розповідає Олена Холмакова.

Усю форму передавали на фронт у вигляді благодійної допомоги

За участі Олени Холмакової відкрили виробництво у Шептицькому (Львівська область), 5 жовтня 2022 року запустили підприємство у Вінниці, а 4 червня 2024 року — відкрили виробництво у Львові

«Я виїхала з Луганська сама, рідні залишилися в окупації. До 2022 року інколи могла з ними спілкуватися, тепер такої можливості немає. Основна трудність після переїзду як у Вінниці, так і раніше в Харкові – дуже дорого наймати житло, доводиться віддавати пів зарплати за хату. Також не всі власники квартир хочуть відчинити свої двері людям з нашою пропискою», - каже вона.

Олена Холмакова

Олена Холмакова стала номінанткою престижної української бізнес-премії, що визначає лідерів ринку на основі незалежних досліджень та споживчих уподобань «Вибір країни-2024».

Тепер на виробництві у Вінниці Олена працює над розвитком, наймає нових співробітників, навчає новачків. Каже, на новому місці, як і в 2014 році в Харкові, доводиться допомагати швачкам набувати досвіду роботи з делікатними деталями. Адже у регіоні це єдине виробництво, яке шиє білизну.

«У нас досить непогана зарплатня – швачки отримують у середньому від 16 до 25 тисяч гривень, мають вихідні в суботу та неділю, керівництво про нас дбає, трохи балують на свята. Умови, в принципі, конкурентні, можна працювати. Однак фахівців бракує. Зараз вчимо студентів», - розповідає фахівчиня.

Навесні цього року шиють купальники у Вінниці

Амбітні плани виробника білизни – завоювати світ

Зараз міжнародні партнери бренду представлені у Болгарії, Молдові, Чорногорії та Польщі. Також продукція бренду представлена через оптових партнерів у Казахстані, США, країнах Близького Сходу та інших ринках.

Про роботу та розвиток власного бізнесу Анастасія Дуліна каже так:

«У нас завжди було близько 200 співробітників – і в Луганську, і згодом у Харкові, і тепер на виробництвах у центрі та на заході України. Проте умови роботи завжди різні, як і виклики. Тепер хочемо покращити умови роботи наших співробітників, розширитися та набрати нових».

Білизна

У мріях на наступні роки – відкрити магазини з білизною українського виробництва в усіх країнах світу:

«Ми вже кілька разів відроджувалися, як птах фенікс. І кожного разу після цього ставали тільки сильнішими», — говорить Анастасія Дуліна.

Вироби з колекції українського виробника

 Текст Оксани Тупальської