Герої не вмирають! Пам'яті Сергія Губанова

Будь проклята війна. Вона забирає від нас найкращих – світлих, людяних, порядних людей. Не можна підібрати слів, щоб висловити почуття, які вирують у душі кожного з нас. Пережити полон, бойові дії із визволення від бойовиків та окупантів частини нашої рідної землі – міст Лисичанська, Рубіжне та Сєвєродонецька. З 2014 року перебувати у «розстрільному списку бойовиків». Шість років бути разом зі своїми бійцями постійно у бойовій готовності, виконуючи часом дуже складні бойові завдання.

І раптом – смерть від ворожої міни. Не стало Сергія Губанова - полковника поліції – командира батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ-1».

Ця жахлива трагедія сталася 20 травня, приблизно о 21.00 в районі селища Трьохізбенка Новоайдарського району. Виконуючи бойове завдання Командувача об’єднаних сил щодо патрулювання населених пунктів на лінії розмежування вздовж річки Сєвєрський Донець, а саме від селища Кряківка закінчуючи Станицею Луганською, комбат та його бійці здійснювали патрулювання з метою недопущення проникнення на підконтрольну Україні територію ворожих диверсійно-розвідувальних груп, перекриття контрабандних «шляхів» та забезпечення правопорядку.

Потрапивши на ворожий вибуховий пристрій, він і троє бійців батальйону отримали осколкові поранення. Командир батальйону полковник поліції Сергій Губанов загинув, троє бійців отримали тяжкі поранення. За їх життя борються лікарі.
Сергій Губанов за покликанням душі поступив до лав міліції у далекому 1995 році. Пройшов шлях від оперативника карного розшуку Стахановської міського відділу міліції до начальника Луганського міського управління. Події 2014 року застали його на посаді начальника Ленінського районного відділу міліції м. Луганська. Під час бурхливих подій, коли на Луганщину ступила нога ворога, Сергія разом з ще декількома офіцерами міліції взяли в полон бойовики та намагалися вибити зізнання про те де міліціянти переховують автоматичну та табельну зброю. Тоді, завдяки рішучості особового складу міліції, вдалося визволити з полону усіх полонених офіцерів. Але, вже буквально через тиждень у кожного з них вдома були «засідки» бойовиків та оголошено «полювання» на його життя та ще 16 офіцерів міліції. Усі вони були внесені бойовиками до «розстрільного списку 17» та їх фотографії були розвішені на усіх блокпостах терористів із закликом – підлягають розстрілу.

І з цього моменту почався бойовий шлях офіцера з великої букви - Сергія Губанова. Бойові дії на території Донецької та Луганської областей, визволення разом з військовослужбовцями ЗСУ, Нацгвардійцями та добробатами захоплених бойовиками територій. У 2015 році Сергія було призначено командиром першого міліцейського батальйону «Луганськ-1».
Для побратимів Сергій був справжнім бійцем, надійним товаришем та завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував. Батальйон «Луганськ-1» для Сергія був справжньою родиною, де для кожного бійця він був і батьком, і вихователем, і психологом. До кожного мав особливий підхід, завжди знаходив слова підтримки, ставав на захист кожного з них. Вчив залишатись живими під час виконання бойових завдань….

За заслуги перед Батьківщиною полковника поліції Сергія Губанова неодноразово відзначали правами Міністра внутрішніх справ та Голови Національної поліції.

Президентом України Сергій був нагороджений «Орденом Богдана Хмельницького».
Особовий склад Національної поліції, кожен з нас висловлює щире співчуття родині Сергія Губанова, його рідним та близьким. Світла пам’ять про легендарного комбата назавжди залишиться в наших серцях.

Герої не вмирають! Вони назавжди в наших серцях!