Найяскравіші історії "Сєвєродонецьк онлайн" другої половини вересня

Наша редакція продовжує працювати для читачів Сєвєродонецької громади та всієї України. Ми збираємо ексклюзивні новини та історії наших земляків, щоб надихнути інших та підтримати своїх. А головне — нагадати: хоч ми й були вимушені покинути нашу домівку й оселитися у різних куточках України та світу, все одно тримаємося разом, пишемо про успіхи, говоримо про мрії. Тож до вашої уваги дайджест історій, які точно варті вашого часу.

Кінні заводи Луганщини: що з ними стало в окупації та яке на них чекає майбутнє

Про Луганщину: У Луганській області до окупації працювали чотири державних кінних заводи. Вони розводили племінні та унікальні породи. Через географічне становище, а саме близькість до державного кордону, заводи опинилися в окупації у перші дні повномасштабного вторгнення рф в Україну. Тому евакуювати їх не вдалося. Частина колективу почала працювати на окупантів, дехто з них вже отримав підозри у колабораційній діяльності. А нещодавно загарбники заявили, що будуть проводити сертифікацію коней. “Сєвєродонецьк онлайн” поспілкувався з колишнім головним зоотехніком із конярства у Деркульському кінному заводі Павлом Бруско, який зараз працює у ДП “Конярство України” заступником начальника виробничого відділу, та дізнався, чи можлива сертифікація коней окупантами, що зараз відбувається з підприємствами, а також про те, яке майбутнє чекає на кінні заводи Луганщини.

“Горіти театром”: історія актора Луганського українського театру Дениса Пономаренка

Наші люди: Актор Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру Денис Пономаренко бачив його розквіт у Луганську, відродження в Сєвєродонецьку, а тепер — відновлення роботи у Сумах. Наразі колектив висвітлює тему війни через мистецтво на українських та європейських майданчиках. Денис розповів нам, чому вирішив працювати саме у Луганському українському театрі, як пройшли гастролі Європою під час широкомасштабного вторгнення та за чим сумує найбільше.

Симоньян, Соловйов, Скабєєва — обличчя російської пропаганди

Аналітика: Російські пропагандисти – ефективна інформаційна зброя москви. Вони публічно закликають до геноциду українського народу, спотворюють історію, маніпулюють. Саме завдяки їхній злочинній діяльності відбувається багаторічне зомбування росіян. Як результат — близько 75 відсотків громадян рф підтримують війну в Україні. Симоньян, Соловйов, Скабєєва… Ці імена стали ототожненням пропаганди. “Сєвєродонецьк онлайн” проаналізував основні наративи, які просувають прибічники путіна.

“Перевага надавалась двічі переселенцям”. У ЛОВА пояснили принципи відбору членів Ради ВПО

Важливо: На кінець 2021 року в Україні налічувалося трохи менше ніж 1,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб, левова частка яких мешкала на підконтрольних територіях Донецької та Луганської областей та в столиці. З початком повномасштабного вторгнення рф ситуація змінилася: значні території Донеччини та Луганщини окупували, а переселенців стало втричі більше. До того ж вони почали обирати для життя як міста, так і невеликі громади, де раніше про потреби ВПО мало замислювалися. Цілком закономірно постало питання про те, щоб створити між переселенцями та владою на місцях посередницький орган, який би долучався до прийняття рішень щодо цієї категорії осіб. Першою в цій справі була Луганщина, де Раду ВПО при обласній ОДА/ОВА створили ще на початку 2020 року. За її прикладом Ради ВПО різного рівня пізніше стали з’являтися в інших регіонах. Щоб врегулювати їхню діяльність, у серпні 2023 року Кабмін ухвалив Постанову № 812 «Про затвердження Типового положення про Раду з питань внутрішньо переміщених осіб». За місяць Луганська ОВА опублікувала розпорядження, де зазначила новий склад обласної ради ВПО, сформований згідно з урядовою постановою. Цей документ, а, скоріше, перелічені в ньому персоналії, викликали бурхливе обговорення серед активних представників громадськості. “Сєвєродонецьк онлайн” ознайомився з озвученими претензіями та адресував їх обласній адміністрації. Коментарі надала заступниця голови Луганської облдержадміністрації Катерина Безгинська.

Тату-майстер з Рубіжного: «Росіяни виганяли людей з квартир для того, щоб облаштувати там свої вогневі позиції»

Наші люди: Рубіжанин Дмитро Нілов – тату-майстер з 30-річним стажем. Своє життя з татуюванням пов'язав ще у студентські роки, коли замість машинок майстри використовували руки, голку, нитку та фарбу. Дмитро розповів нашій редакції про свій творчий шлях та становлення, про найстаршого клієнта та цікаві моменти з роботи, а також про адаптацію у Луцьку після подій, які відбувалися у Рубіжному з початком повномасштабного вторгнення.

Майбутнє Донбасу: досліджуємо чотири сценарії, з яких тільки один — умовно позитивний

Аналітика: На окупованому Донбасі "відгриміли" російські вибори, бойові дії тривають і кінця їм не видно. Російська агресія змушує мешканців або залишати регіон, або пристосовуватися до щоденної небезпеки та загрози обстрілів, усвідомлюючи, що якийсь з них може стати останнім. На цьому тлі виникає питання: що далі, яке майбутнє чекає на Донбас? Луганщина та Донеччина — промислові області України, які російський диктатор путін почав "рятувати" ще у 2014 році, що привело спочатку до майже повного їхнього розграбування і занепаду, а потім, з 2022 року, дійшло й до стирання у пил цілих міст і масового вбивства населення усіма видами російського озброєння. Але інший світ не стоїть на місці, доки в Україні триває війна. Наприклад, 13 вересня Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) заявило, що світ перебуває на "початку кінця" ери викопного палива. МЕА прогнозує, що попит на нафту, природний газ і вугілля поступово знижуватиметься з 2030 року. А попит на відновлювальну енергію зростатиме. У цьому сенсі майбутнє промислових вугільних регіонів, схожих на Донбас, і без війни та руйнувань має бути переосмисленим. "Сєвєродонецьк онлайн", проаналізувавши те, що відбувається зараз, дослідив і виділив чотири можливі сценарії майбутнього Луганської та Донецької областей. Всі вони залежатимуть від того, як, на яких умовах і коли завершиться війна.