Учні Соловйова та Кисельова: Які місцеві пропагандисти багато років "продають" Луганщині "русскій мір"

Пропагандистські проросійські ЗМІ на Луганщині в цілому та пропагандисти зокрема з'явилися точно не у 2014 році й, тим більше, не у 2022-му. Багато хто з них відзначився ще з часів Помаранчевої революції й впливу на регіон проросійської Партії регіонів, коли областю ширилася маячня про "помаранчеву чуму", "фашиста-Ющенка", "бандерівців" і  плекалися наративи про "розкол України на Захід і Схід" і про "сорти українців".

Ці люди й досі називають себе журналістами, але насправді вже багато років є сіячами цієї війни та одними з відповідальних за неї. 

"Сєвєродонецьк онлайн" розповідає, звідки "ростуть ноги" у російської пропаганди на Луганщині та нагадує про тих, хто започаткував її й хто зараз до неї причетний.

Леонард Свидовськов

Почнемо зі Свидовського, адже саме його можна вважати одним з перших луганських проросійських пропагандистів, "учнем" Дмитра Кисельова, якщо не в прямому значенні цієї фрази, так у переносному точно.

Народився у Луганську, закінчив історичний факультет місцевого педінституту та аспірантуру за спеціальністю "естетика". З 1991 року працював на Луганському обласному телебаченні, 10 років в інформаційному відділі, згодом заснував авторські проєкти. 2010 року отримав звання "Заслужений журналіст України". Доцент кафедри культурології, екранних мистецтв та телебачення. Був депутатом Луганської обласної ради Партії регіонів, входив у постійну комісію з питань депутатської етики, забезпечення прав громадян, свободи слова та інформації.

Свидовськов вже у той час, працюючи на державному телеканалі "ЛОТ", відрізнявся рідким для тих часів україноненависництвом. 

Луганське видання 0629.ua ще у 2009 році так писало про Свидовського: "Не кажіть, що Геббельс мертвий. Він живий. І працює на телеканалі ЛОТ. Брехня з телеекранів - річ страшна. Тим більше коли це відбувається за наш з вами рахунок і без нашої на те згоди. Щотижня на свідомість десятків тисяч телеглядачів обрушуються лавини негативно забарвлених емоцій, що подаються під виглядом нібито "авторських" передач Леонарда Свидовськова та Олени Бугаєць (колишня прессекретарка Луганської облради - ред.). Є ще кілька телегебельсів дрібніших, але названі — найяскравіші, якщо так можна сказати, представники такого жанру, як "п'ятихвилинка ненависті". Ненависті до всього українського, до нашої історії та сучасності, до всіх тих, хто не згоден з генеральною лінією, що йде з кабінетів, що панують нині в галузі продажних та безсовісних хамелеонів".

Свидовськов гаряче підтримував ідею Партії регіонів впровадити в Україні другу державну мову - російську, лякав луганчан "бандерівцями" та "фашистами" з Заходу України, виступав за встановлення у Луганську пам'ятника російській імператриці Катерині ІІ, пропонував повернути статтю за "зраду православної віри".

У 2010 році тодішній президент Віктор Янукович нагородив Свидовського званням "заслужений журналіст України", якого його не позбавили й досі.

22 лютого 2014 року брав участь у з'їзді депутатів місцевих у Харкові, який мав стати аналогом сепаратистського Сєвєродонецького з'їзду 2004 року. Тоді його учасники виступили з ініціативою проголошення автономної республіки. А вже коли російські бойовики та місцеві колаборанти остаточно захопили владу у Луганську, приєднався до них і відтоді служить "лнр" і рф, годуючи мешканців Луганщини ось таким "шлаком".

Зараз Свидовськов є одним з облич пропагандистського телеканалу "Луганськ 24", який привласнив обладнання Луганського обласного державного телебачення і працює у його приміщеннях на вулиці Демьохіна 24 в Луганську. Свидовському заочно СБУ повідомила про підозру у колабораційній діяльності у 2022 році.

Гліб Бобров

Бобров взагалі-то письменник, але працював і журналістом до 2014 року в "Реальній газеті". Щоб читати твори та коментарі Боброва, потрібно мати дуже міцні нерви.

Наприклад, ще у 2007 році він заявляв, що на Донбасі може з'явитися новий етнос. У ті часи написав роман "Епоха мертвонароджених" про війну Заходу і Сходу України, був співавтором роману "Тарас Шевченко – хрещений батько російського націоналізму". Бобров відповідав у "лнр" за пропаганду, але мовчки пережив "держпереворот", під час якого скинули ватажка Ігоря Плотницького (Свидовськов також про це промовчав), і продовжив служити новому - Леоніду Пасічнику.

Нещодавно Бобров презентував свій новий літературний "шедевр" "Група Векслера" про те, як бандерівці в 1946 році у Ворошиловграді робили з радянських людей біляші, вбиваючи їх ударом ножа в анус. Це не жарт, аудіокнига є на YouTube.

Сергій Колесніков

До війни 2014 року Колесніков спочатку був телекореспондентом, потім очолював редакцію інформаційних програм телеканалу ЛОТ, був ведучим підсумкової тижневої передачі.

Але за часів України Колесніков провідним телевізійним обличчям не був, та і якимись публічними проросійськими заявами не запам'ятався. Чи то не вистачало харизми, чи то сміливості. Після окупації залишився у Луганську, перейшов на бік рф і працював у пресслужбі "мвс "лнр". Зоряний час в Колеснікова розпочався вже після згадуваного "держперевороту" в "лнр". Керівницю пропагандистського телеканалу, начальницю Колеснікова, Анастасію Шуркаєву з ганьбою вигнали не тільки з роботи, але й з "республіки", звинувативши у розкраданнях і роботі на Україну. Колесніков зайняв її крісло і досі там сидить. Крім того, продовжує вести пропагандистські передачі й прославляти "лнр" та росію.

У 2016 році в "лнр" випустили дитячий журнал-комікс "Вєжлівиє чєловєчккі", автором якого був саме Колесніков. Дітям 5-8 років журнал розповідав про "тата" в образі путіна, також там були такі персонажі: Великий Свин, Жадібний Кролик і Бридкий Турчин, які сіяли кріп.

Колеснікова в Україні очікує ув'язнення:  від 10 до 12 років за ґратами за колабораційну діяльність (ч. 6 ст. 111-1 КК України).

Дмитро Кримов

За часів України в Луганську Кримов працював на телеканалі "Ірта", який належав екснардепу Володимиру Ландику. Кримов вів дуже посередні розважальні та спортивні програми, у політичній журналістиці участі не брав, так само як і Колесніков, у якихось скандальних проросійських публічних заявах замішаний не був. Принаймні зараз, 10-15 років потому - таких даних не залишилося. Але таких заяв скільки завгодно зараз.

"Десятки років я жив із відчуттям кордону. Колись давно, не питаючи мене, провели кордон, поділивши мене з моїми близькими. Тепер я знову відчуваю себе частиною великої країни, не маючи в душі навіть внутрішнього відчуття якихось меж та перешкод", - нещодавно казав Кримов про рф.

А змінилося  все у кар'єрі Кримова у 2014 році. Попри те, що його рідну телекомпанію влітку захопили озброєні проросійські бойовики, попри те, що вони переслідували його колег, які були вимушені залишити своє рідне місто, Кримов перейшов на бік "лнр" і також згодом став одним з облич "Луганськ 24". А телеканал "Ірта" переїхав у Сєвєродонецьк, відновив матеріально-технічну базу та успішно працював, допоки у 2022 році не почалося повномасштабне вторгнення.

Кримов на "Луганськ24" веде програму "Єдіноє врємя" і "Луганськ Live". У грудні 2022 року Кримов похвалився листом подяки від володимира путіна "за активну участь у суспільно-політичному житті та особливий внесок у реалізацію пріоритетних соціальних проєктів".

СБУ також інкримінувала Кримову колабораційну діяльність (ч. 6 ст. 111-1 КК України). Йому загрожує від 10 до 12 років за ґратами.

Андрій Третьяченко

Третьяченко — юне обдарування "лнр" у порівнянні з вищеперерахованими його колегами по колабораціонізму, але за рівнем пропаганди не відстає. Він магістрант кафедри журналістики та медіакомунікацій ЛНУ імені Тараса Шевченка, на "Луганськ 24" є ведучим "Луганськ Live", а також шеф-редактором суспільно-політичних програм.

30 вересня Третьяченко в ефірі програми "Круглий стіл" розповів, як жителі захоплених рф територій сприймають "день возз'єднання регіонів Донбасу та Новоросії з росією".

"Внутрішні відчуття приблизно такі самі, як і в День Перемоги. Я вважаю, що возз'єднання Донбасу, регіонів Новоросії з усією нашою країною – це справді Перемога, велика Перемога російського народу", - сказав Третьяченко.

Юрій Свідерський

За часів України в Луганську Свідерський був журналістом Луганського обласного державного телеканалу, а тепер вже багато років прислуговується "лнр".

У травні 2022 року в програмі на липецькій радіостанції “Прямая связь с Луганском” Свідерський сказав: “Я думаю, на нас чекає одне велике свято, коли закінчиться "спеціальна операція", демілітаризація і денацифікація України… Ніхто не сумнівається в правильності вчинку. Всі, хто хотів звідси виїхати, виїхали давно. А ті, хто залишився, – це абсолютно наші люди. Абсолютно всі підтримують і володимира путіна, і росію, і всі з вдячністю сприйняли все, що відбувається”.

Свідерському в Україні загрожує тюремний строк за колабораційну діяльність.

Також можна пригадати таких пропагандистів, як Андрій Кузнєцов з телеканалу "лнр", Світлана Юрова з газети "Республіка" і "XXI век", "воєнкор" Олександр Река. Всі вони мають понести справедливе покарання.

Читайте також: Майбутнє Донбасу: досліджуємо чотири сценарії, з яких тільки один — умовно позитивний