Кого ще в “лнр” можна гнати стусанами за прикладом Моргунова з Сіверськодонецька

На окупованій Луганщині російська влада узялася за зміну керівництва - колишніх українських політиків, які перейшли на сторону рф ще з 2014 року, або просто прибирають з посад, або ж ще й оголошують їм підозри у корупції чи вбивствах.

Так нещодавно сталося з гауляйтером Сіверськодонецька Миколою Моргуновим. За дивним збігом росіяни його усунули після статті SD.UA, де ми пригадали давно забуті злочини Моргунова у Брянці та його причетність до вбивств і викрадення людей. І Слідком рф, який мовчав 10 років, висунув Моргунову саме ці звинувачення.

Примітно, що керувати містами, прибираючи таких як Моргунов, ставлять або “героїв “лнр” - колишніх бойовиків з репутацією “захисника “русского міра”, або ж малопримітних чиновників, як це, власне, й сталося у Сіверськодонецьку.

SD.UA вирішив нагадати, кого росіяни вже прибрали з насиджених посад й про інших діячів”українського розливу” на окупованій Луганщині, які можуть попасти у немилість росії.

Свої-чужі зрадники: кого вже викинули з влади в “лнр”

Передусім важливо зазначити: зрадники України у рф так і не стали своїми. І загалом українці в росії не вважаються повноцінними громадянами. Адже тільки в мешканців на окупованих територіях можна без будь-якої причини забрати житло або обмежувати їх у мобільному зв’язку. Там, де “ісконна росія”, такого собі ані чиновники, ані силовики не дозволяють.

Щодо зрадників, то зневагу до них доводять і численні ефіри на російських державних каналах, де колишні українські нардепи та урядовці виступають “експертами”. За часів роботи в Україні в них були посади, якась повага, електорат, ім’я. А зараз кремлівські пропагандисти ставляться до них як до другосортних “хо..лів”, їм хамлять і поводяться зверхньо, попри те, що в ексукраїнців вже давно є російський паспорт. Один з головних пропагандистів Соловйов неодноразово дорікав усіляким “кілінкаровим і царьовим”, що вони свою країну - тобто Україну - занапастили. У рф зрадникам не довіряють. Таких взагалі мало хто любить.

І якщо таке ставлення до колись впливових українських можновладців, то можна лише уявити, якою є недовіра до дрібних типу Моргунова, попри те, що він послуговується росії з 2014 року, або Ігоря Дзюби - зрадника з Марківки, що перейшов на бік росіян у 2022 році.

І Моргунову, і Дзюбі російські правоохоронні органи висунули звинувачення: одному пригадали участь у банді “Брянка СССР”, яка вбивала, катувала та грабувала майже два роки, іншому - корупцію.

Остаточно відсторонили від посад й інших відомих українських колаборантів-керівників міст і “міністерств”:

Перший ексзаступник мера Луганська Маноліс Пілавов, якій після окупації з 2014 року обрав росію і став “мером” при “лнр”, знятий з посади у листопаді 2023 року. Куди подівся Пілавов, ніхто луганчанам не пояснював, просто щез з інформаційного поля і з офіційних сайтів.

Мер Кадіївки (Стаханова) Сергій Жевлаков за часів України обирався на два строки та керував містом з 2000 по 2010 роки, а після окупації залишився на боці “лнр” і зберіг посаду. Жевлаков у своєму кріслі перебував аж до літа 2024 року. Він написав у Telegram, що пішов з посади добровільно, але до того мережею ширилися чутки про його затримання начебто у справі про підпільне виробництво ліків. Доречі, у 2014-2016 роках, коли окупаційним мером Стаханова номінально був Жевлаков, фактично містом керували банди "казаків" "Бабая" і Павла Дрьомова. На їхньому рахунку грабежі, зґвалтування, викрадення, розбійні напади та вбивства. Про те писали як змі "лнр", так і російські. Ще один цікавий факт: “підполковник “лнр”, ексначальник артилерії 2-ї бригади "Зоря" Станіслав Шустров повідомляв, що діти Жевлакова живуть у США й мають американське громадянство.

Ігор Корнет - колишній український міліціонер, тепер вже ексміністр МВС “лнр”. З 2024 року у його кріслі росіянин Олексій Кампф - ексначальник оренбурзького УМВС. Як відомо з офіційних джерел, Корнет не перебуває під арештом, проти нього не висунуті підозри. Слідком росії забув власну кримінальну справу щодо причетності Корнета до вбивства у 2016 році російського військового Артема Булгакова, який служив в його охороні. Як писали російські ЗМІ, Булгакова вбили прямо в будівлі "МВС" в Луганську, а Корнет наказав “зам’яти” справу.

І це, звісно, не повний список. Російська окупаційна влада поступово “підчищає” старі українські кадри на Луганщині, заміняючи їх або на корінних росіян, наприклад, “прем’єром” “лнр” з 2024 року є Єгор Ковальчук - ексзаступник губернатора Челябінської області, або ж на посади просувають “луганську патріотичну молодь”. Наприклад, нещодавно “міністром” став онук народного артиста України Михайла Голубовича Михайло Голубович-молодший. 

Хто зі “старої гвардії” колаборантів у черзі на “виліт” у “лнр”

Марина Філіппова - глава окупаційного Новоайдарського муніципального округу

Філіппова з квітня 2006 року обіймала посаду секретаря Краснолуцької міської ради. У 2010 році обрана міським головою міста Хрутальний (Красний Луч). Після окупації частини Луганської області у 2014 році її призначили головою окупаційної адміністрації Хрустального. Але на “посаді” вона пробула недовго. "Козаки" російського отамана Миколи Козіцина, які намагалися захопити владу у місті, грабували підприємства та вбивали місцевих, викрали Філіппову, звинувативши її у співпраці з "київською хунтою". Її протримали “на підвалі” понад чотири місяці, забрали квартиру та автомобіль, погрожували вбити і її, і родину. Філіпову все ж звільнили, після чого вона отримала посаду радника “голови “лнр” Ігоря Плотницького. Найсмішніше те, що у 2020 році Філіппова нагородила медаллю того самого російського бойовика Козіцина (на фото - ред.), за наказом якого її тримали у полоні.

Сергій Козенко - глава окупаційного Краснодонського муніципального округу

Козенко до окупації у 2014 році частини Луганської області працював першим заступником міського голови міста Сорокине (Краснодон). Залишився працювати на росію і отримав підвищення - з грудня 2014 року призначений головою окупаційної адміністрації Краснодона та Краснодонського району.

Віталій Михайлов - глава окупаційного Перевальського муніципального округу

Михайлов при владі у Перевальську з 2010 року, тоді він був головою Перевальської районної державної адміністрації. Після окупації у 2014 році став головою окупаційної адміністрації Перевальська, а потім, у 2015 році - головою окупаційної адміністрації Перевальського району.

Сергій Колягін - глава окупаційної муніципальної адміністрації Первомайська

Колягін до окупації 2014 року – начальник відділу внутрішньої політики та інформації Первомайської міськради. Після окупації з 2017 року призначений на посаду заступника голови окупаційної адміністрації Первомайська. Займався внутрішньою політикою, реєстром виборців, висвітленням діяльності окупантів у ЗМІ. 17 лютого 2022 року призначений головою окупаційної адміністрації Первомайська.

Не можна забувати й про “свіжих зрадників 2022 року”, яких також чекає або в’язниця в рф (у кращому випадку - в Україні), або ганебне забуття. Про них ми вже писали у статті Коли під вишиванкою ховається триколор: топ посадовців Сіверськодонецька й міст Луганщини, які зрадили Україну. Це: Альберт Зінченко (Станиця Луганська), Вікторія Кайдалова (Новопсков), Людмила Русанова (Сватове), Олег Савченко (Мілове), Ольга Кучерява (Білокуракіне), Віталій Коваленко (Біловодськ).