Громадські слухання, петиція чи прийняття. Як вирішуватиметься питання перейменування Сєвєродонецька

До 27 січня 2024 року у Луганській області необхідно перейменувати 38 населених пунктів, серед них – Сєвєродонецьк, Єпіфанівка та Метьолкіне. Зокрема, з 27 липня 2023 року набуває чинності Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Він визначає злочинною та засуджує російську імперську політику, забороняє пропаганду російської символіки та визначає порядок її усунення з публічного простору. Саме тому місцевим органам влади необхідно перейменувати запропоновані населені пункти.

Найбільший ажіотаж викликало саме перейменування Сєвєродонецька. Наразі запропоновані три варіанти нової назви - Сіверськодонецьк, Сіверськодонець або Сіверськодонецьке. Як показують опитування та коментарі у соцмережах, жодний варіант містяни охоче не підтримують.

Зазначимо, що пропозиція перейменувати Сєвєродонецьк на Сіверськодонецьк звучить не вперше – вона виникла ще у 2015-2016 роках, коли почалася декомунізація. І, якщо свого часу зміна е на є у назві пройшла майже непоміченою, то з того моменту дискусія тільки набирає обертів. Наприклад, минулого року в нас вийшла стаття відомого краєзнавця, дослідника історії Сєверодонецька Сергія Каленюка «Прощай, Сєвєродонецьк!», яка наробила певного галасу.

«Я сприймав лише назву Сєверодонецьк (Топонімічна історія Сєверодонецька), бо це місто в Україні, яке мало звучати по-українські, і писатися у відповідності до норм української мови. Я тоді подумав, якщо по суті питання, то у мене місто Сєверодонецьк асоціюється з оазою, тобто з острівцем рослинності біля природної водойми в пустелі. Біля оази не затримуються надовго, відпочили, набралися сил і пішли далі», - зазначав він.

Але вже наприкінці статті він дійшов висновку, що: «Але це вже буде не Сєвєродонецьк і навіть не Сєверодонецьк. Місто матиме українську назву, і це має бути не Новожахів. Назва має бути такою, яка нагадувала б про мрію тих першобудівельників, які починали його зводити, які мріяли про Північнодонецьк чи Світлоград».

Цей текст став одним з найпопулярніших за цей рік і викликав обговорення, яке поступово стихло. Як виявилося, до цього року.

На часі чи ні?

«За планом це має відбуватися так – створюється комісія, а потім відбуваються громадські слухання. Але ось ми не знаємо, як робити, тому що місто окуповане. Онлайн проводити – не всі мають таку можливість. Можливо, якийсь опитувальник треба складати», - каже начальниця відділу культури Сєвєродонецької МВА Тетяна Грачова.

За її словами, ВЦА створить робочу групу.

«Туди увійдуть управління архітектури, відділ земельних відносин, з громадськості підключимо представників. Зараз це питання обговорюється та вирішується. З людьми зараз зв’язуються», - вважає Грачова.

Як варіант вона також розглядає створення петиції щодо того, щоб місто залишили зі старою назвою. Але, як показала нещодавня практика, навіть петиція про присвоєння Сєвєродонецьку звання “Місто-герой” не набрала необхідну кількість підписів.

Також петиція стосовно перейменування міста у 2021 році не знайшла підтримки й не була розглянута.

Ще один варіант – колективний лист.

«Або колективний лист писатимемо. Думаємо, як пояснити. Тому що, по-перше, це не на часі, тому що людям доведеться переоформлювати документацію, все перероблювати. Перейменування неокупованих міст може проходити інакше – вони можуть провести громадські слухання, зібратися з людьми. Бо більша частина людей все ж таки на місці. У них немає такої кількості пошкодженого майна. Якщо подивитися на нас – багато людей квартири житло, документи», - підкреслює Грачова.

Все це може привести до плутанини, на її думку.

Водночас місцева активістка, сєвєродончанка Оксана Чіпіжна каже, що таких вимог немає.

«Немає наразі вимог, щоб люди міняли свої документи. Це буде поступово. Коли треба буде щось змінити, а не прям зараз. А стосовно вулиць – все одно нас чекатиме відбудова», - каже вона.

Думки – чи на часі такі питання – лунають різні. Влада та велика кількість містян за те, щоб дочекатися хоча б кінця війни.

«Це дуже складне питання. Зрозумійте, для людей, які поїхали, втратили все – для них назва як символ, куточок рідного, домашнього. У нас дружня громада. Не хочеться розпачу, обурення. Хочеться все зробити правильно, враховуючи думку людей. Все це спонтанно та не дуже вчасно», - вважає Грачова.

Керівник Сєвєродонецької РВА Роман Власенко вважає, що питанню щодо перейменування Сєвєродонецька необхідне додаткове опрацювання.

«Я думаю, це питання треба додатково вивчати. Це по-перше. По-друге, зараз є розуміння того, що є воєнний стан, те, що немає місцевої влади в контексті місцевого самоврядування. Я думаю, що це має буде прерогатива громади й органів місцевого самоврядування вирішувати такі питання. Тому, я думаю, що саме по Сєвєродонецьку, можливо, теж є сенс взяти паузу й не намагатися тиснути на місцевих мешканців. Ще й в умовах великої напруженості і політичної, і гуманітарної, і військової в цьому регіоні», - вважає Власенко.

Однак багато містян притримуються інакшої точки зору, бо розуміють – зараз якраз час рвати все спільне з ворогом.

Наприклад, Оксана Чіпіжна вважає, що майбутні зміни цілком на часі.

«А коли ще, як не під час війни? Коли нас денацифікують, коли змінюють та знищують українськість. Ворог не чекає – ворог змінює. І мову, і все скрізь наше українське. Коли ж ще ми маємо захистити себе, свою українську топоніміку навіть, створити там, де її не було?» - каже вона.

Хто вирішуватиме?

«Проте поки коментувати нічого. Однозначно буде обговорення», - вважає Грачова й запевняє, що думку містян почують.

Вона розповіла, що місцева влада звертатиметься до фахівців, науковців.

Основними експертами, на думку Чіпіжної, мають виступити фахівці Інституту української мови та літератури Національної академії наук України.

«Саме вони прийматимуть остаточне рішення. Ніяка група містян немає достатнього фаху. У нас немає докторів наук з питання топоніміки у місті. Я не чула про таких, наприклад. Та й досвіду такого в інших містах не було, щоб з містян створювали групи. Рішення прийматиме Кабмін та Інститут української мови та літератури. Це треба робити за законами та за певними процедурами », - каже Чіпіжна.

Вона наводить приклад росіян, які значну роль відводять саме перейменуванням. Проте закликає не брати приклад, а замислитися – чому вони роблять саме так.

«Я людей розумію, їм важко від своїх звичок відмовлятися. Я стикаюсь навіть з дуже патріотичними, проукраїнськими людьми, які не можуть це сприйняти. Але треба, щоб це питання не поставало перед нащадками. Чому зараз окупант все змінює дуже швидко, не зволікає, не залишає на потім? Якби це було неважливо, окупант би з цим не боровся. Надто багато крові українці пролили за свою українську ідентичність, за свою українську мову, за можливість бути українцем», - вважає Чіпіжна.

Відомий сєвєродончанин, заслужений журналіст України, секретар Луганської регіональної організації НСЖУ Семен Перцовський також поділився з нами своєю думкою.

«У мене є про це ціла, найперша, наукова, глава у книзі про наш край, але за умови співпраці з видавництвом поки не можу спойлерити. Там все проаналізовано з усіх точок зору, доводиться, що цілком можна залишити діючу назву й нічого при цьому не порушується. Я це доводив і раніше у листі нардепам, коли був проєкт постанови про перейменування (його відставили), й перед війною, у теледебатах з представником Інституту національної пам'яті, якого, здається, переконав. А Комісія бачить ворожість там, де її немає, й не бачить там, де вона дійсно є. Хай трохи почекають на вихід книги, а ще краще прискорять її», - зазначив Перцовський.

Він наводить приклад Червонограду. Там процес перейменування має починатися із громадських обговорень на місцях.

«Щоб вплинути на Комісію, яка просуває перейменування, слід спочатку вивчити, як та чим на неї можна впливати. Як це зробили, наприклад, жителі міста Червоноград Львівської області. Можна й через місцеві суди, бо перейменування міста потягне їхнє перейменування, а там дуже складна та тривала процедура. У будь-якому випадку, вважаю, ми маємо повернутися в місто з такою назвою, яка стала відома усьому світові й завдяки його героїчній обороні 2022 року», - зауважив журналіст.

Наразі питання перейменування виявилося болючим для містян. Багато хто з політиків може розіграти його на свою користь і наразі вивчає реакцію людей, намагаючись не сказати зайвого. Проте цього разу, здається, Сєвєродонецьку не уникнути нової назви. Бо Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» передбачає саме зміну. Однак наголошується, що рішення мають ухвалюватися з урахуванням пропозицій науковців, думки громади, рекомендацій Українського інституту національної пам'яті. Тому, можливо, це ще один привід для громади згуртуватися та обозначити свою думку.