Найяскравіші історії "Сєвєродонецьк онлайн", які ви могли пропустити

Наша редакція продовжує працювати для читачів Сєвєродонецької громади та всієї України. Ми збираємо ексклюзивні історії наших земляків, щоб надихнути інших та підтримати своїх. А головне — нагадати: хоч ми й були вимушені покинути нашу домівку й оселитися у різних куточках України та світу, все одно тримаємося разом, пишемо про успіхи, говоримо про мрії. Тож до вашої уваги дайджест історій, які точно варті вашого часу.

“В Україні про нас казали, що ми сєпари, а іноземці кажуть, що ми унікальні”: як обласний музей відстоює луганську ідентичність

Наші люди: Через війну та окупацію Луганський обласний краєзнавчий музей спіткала переселенська доля. У 2015 році музей з нуля починав роботу у Старобільську, у 2022 - у Львові. Наразі колектив намагається закріпитися у Києві.
Тобто заклад переїжджав вже навіть не двічі, а тричі. Станом на квітень 2024 року він не має власного стаціонарного приміщення. А співробітники по крихтах збирають нові експонати та пишуть десятки грантових заявок, щоб знайти гроші на реалізацію проєктів.
Знаходячись у Львові, розповідає директорка музею Олеся Мілованова, вона зрозуміла, що люди в інших регіонах мало що знають про Луганщину та часто живуть у полоні стереотипів та фейків про східний край. Водночас на захоплених землях окупанти вкладають великі кошти у роботу музеїв, спотворюючи історію Луганщини відповідно до наративів російської пропаганди.
В інтерв’ю з пані Олесею наші журналісти поговорили про те, як змінився краєзнавчий музей за час війни, з якими викликами стикнулися музейники після окупації та чому зараз так важливо зберегти регіональну луганську ідентичність.

Ким насправді був Карл Гаскойн, якого вважають засновником Луганська

Наша історія: Відомий шотландець Карл Густав Гаскойн вважається засновником Луганська на місці колишніх запорізьких поселень – Кальміуської паланки, Кам’яного броду та Вергунки. У 1795 році він створив Луганський ливарний завод, який згодом став Патронним. Це вважається датою заснування міста. Одночасно Гаскойна називають першозасновником індустріального Донбасу в цілому. Втім, як і у житті кожної людини, у Гаскойна були свої злети, падіння, таємниці та приховані від поверхневих джерел сторінки біографії. Аби розібратися у цих питаннях ми звернулися до доктора історичних наук, завідувача кафедри історії та археології України Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Олександра Набоки.

“Опустити руки — не мій варіант”, - власниця ательє Інна Карташова про бізнес під час війни

Наші люди: Інна Карташова почала свій шлях у підприємництві у 2014 році, коли відкрила ательє у рідному Сєвєродонецьку. Однак через окупацію міста у 2014 році вона змушена була закрити свою справу. Після деокупації Інна знову відкрила ательє, але повномасштабне вторгнення змусило її залишити місто та переїхати до Львова. Там вона отримала грант на розвиток власного бізнесу, що стало новим початком у її підприємницькій діяльності.
У розмові з нашими журналістами Інна Карташова розповіла про свій шлях у бізнесі.

“Релокація бізнесу — це, в першу чергу, історія про дружбу”. Як підприємець з Лисичанська розвиває свою справу у Дніпрі

Наші люди: Дмитро Косілкін — підприємець, переселенець з Луганщини. До широкомасштабного вторгнення у Лисичанську він сім років розвивав швейне виробництво й власний бренд функціонального дитячого одягу “Be easy”. Готувалися вийти на ринок і з одягом для дорослих, але плани зруйнувала повномасштабна війна. Попри всі складнощі, Дмитро зміг релокувати свій бізнес до Дніпра. Як вдалося це зробити та як вже два роки працюється на новому місці — він розповів нашим журналістам.

Співачка з Сєвєродонецька Ірина Котова випустила нову пісню

Наші люди: Сєвєродончанка Ірина Котова вже майже два роки живе у Києві. Дівчина пише свої пісні, викладає гру на фортепіано, виступає у різних закладах. Нещодавно вона оприлюднила свою нову роботу “Цілуй мене”. Наша редакція дізналася, чим надихалася співачка при створенні пісні, з якими проблемами зіштовхнулася та як загалом йдуть справи у музичній сфері.

П'ять дат квітня 2014 року, які змінили історію Луганської області  

Наша історія: 10 років тому, у квітні 2014 року, сучасна історія Луганщини повернула не туди. Насправді повертати вона стала ще задовго до того, приблизно після Помаранчевого Майдану. Але саме у квітні 10-річної давнини за прямого сприяння росії і її сателітів відбулася низка подій, які закріпили перехід від нормального цивілізованого життя Луганської області у складі України на життя буферної закритої "сірої зони" з війною, мародерством і беззаконням. Зараз неможливо недооцінювати ці події, бо раз у раз вкотре можна почути й від пересічних українців, і навіть від найвищих керівників України, що війна з рф розпочалася два роки тому. "Сєвєродонецьк онлайн" нагадує про три дати квітня 2014 року та події, які тоді відбулися, і які потрібно пам'ятати.

Як народжувався Сєвєродонецьк: поринаємо у 30-ті роки XX століття

Наші історія: Цього квітня виповнюється 90 років з дня заснування Сєвєродонецька — другого обласного центра Луганщини. Ми продовжуємо цикл матеріалів, присвячених цій знаменній даті. Минулого разу вийшла стаття "10 фактів про обласний центр Луганщини, які мало хто в Україні знає". Цього разу пропонуємо поринути у час, коли тільки-но закладалися перші камінчики майбутнього міста хіміків - 30-ті роки XX століття. Публікуємо адаптований текст статті члена Спілки журналістів України В.Титаренка й ілюструємо його історичними фото Сєвєродонецька.

Святкувати 90-річчя Сєвєродонецька чи ні. Дискусія громади та влади

Наше місто: Відзначення 90-ї річниці Сєвєродонецька викликало бурхливі дискусії містян, які зараз розкидані всією країною та за її межами. Людей обурило святкування у Дніпрі, видавництво книги про місто коштом місцевого бюджету та повна відсутність комунікації з боку влади. Зазначимо, що на заходи з бюджету громади планують виділити понад мільйон гривень. Більша частина – 600 тисяч – піде на видання книги про Сєвєродонецьк, ще 400 тисяч витратять на подарункові набори (як пізніше з'ясувалося – дрони) й лише 5 тисяч – на придбання предметів та матеріалів для проведення розважальних програм, конкурсів, вікторин, майстер-класів тощо. Тож 28 квітня, аби порозумітися, відбулася онлайн-дискусія “Як гідно відзначати День народження Сєвєродонецька, що перебуває в тимчасовій окупації? (Свято зі сльозами на очах)”. Її організувала команда Кризового медіацентру “Сіверський Донець”. До обговорень долучилися представники влади, журналісти, історики, громадські активісти, військові, письменники. Розповідаємо, як все було.

Прикордонник Андрій Федоров: “Я не знаю, чи буду я далі у Сєвєродонецьку жити, але зайти я туди повинен”

Гордість Луганщини: Сєвєродончанин Андрій Федоров на власному досвіді знає, що таке війна. За останні 10 років він був двічі мобілізований до Луганського прикордонного загону. Спочатку з 18 лютого 2015 року по 6 квітня 2016 року він був офіцером відділення автотехнічного забезпечення інженерно-технічного відділу, а з 24 лютого 2022 року став заступником коменданта з озброєння і техніки комендатури швидкого реагування. Зараз займається забезпеченням свого підрозділу озброєнням, технікою, боєприпасами, інженерним обладнанням, РХБЗ. У Сєвєродонецьку він закінчив четверту школу, а потім вступив до Харківського політехнічного інституту. Згодом він повернувся до рідного міста та працював на «Азоті» спочатку майстром по ремонту цеху централізованого ремонту, згодом механіком цеху виробництва аміаку 1-А, а потім старшим механіком того ж цеху. У принципі, він і досі там офіційно працює. Але війна внесла свої корективи. Про війну, рідне місто, можливість відновлення “Азоту”, а також про те, як здавали квартири АТОшників у Сєвєродонецьку після вторгнення у День прикордонника Андрій розповів в інтерв’ю.

Великдень на порозі — сєвєродончанки поділилися улюбленими рецептами пасок

Наші традиції: До Великодня залишається кілька днів, але, попри війну, є незмінні речі, зокрема це приготування святкової паски. Хтось пече традиційний смаколик сам, за старими родинними рецептами, хтось — експериментує і створює власні. Інші — замовляють в інтернеті чи купують у супермаркеті. Існує повір’я, що паски треба пекти у четвер або суботу. Але дехто займається великодньою випічкою й у п’ятницю. Часто саме в цей день готують у селах, адже в інші є багато поточної роботи. Раніше пасками називали великі круглі хлібини, які пекли на дні печі з білого пшеничного борошна. Прикрашали такі їх хрестами або косичками з тіста. А ось хліби з додаванням великої кількості жовтків, цукру, здобрені шафраном, родзинками, називалися “бабами”. Їх готували з пшеничного або кукурудзяного борошна. Змішували з незбираним кисляком або молоком та яйцями, сметаною і маслом. Тісто підходило протягом дня, саму випічку робили ввечері. Опару ж готували на ніч. До цього часу у хаті наводили лад. Коли господині займалися тістом, у домі мала панувати повна тиша. Існувала традиція запалювати свічку та молитися перед тістом. Вважалося, що паска вийде смачною, якщо жінка готує її у доброму гуморі та зі світлими думками. Казали, що вода, у якій милися руки після вимішування тіста, мала особливу силу. Змоченим нею подолом жінки умивали дітям обличчя. Вірили, що це принесе їм міцне здоров’я. Також є повір’я, що якщо крихти падають з освяченої паски на підлогу, то це — погана прикмета, тому за столом повинна панувати особлива повага до цього святкового символу. Напередодні Великодня наша редакція поспілкувалася з сєвєродонецькими ґаздинями Ольгою Жидковою та Ольгою Подлєсною та зібрала рецепти пасок, які пропонуємо приготувати й нашим читачам.

Зеленський у фокусі — росія запустила низку маніпулятивних матеріалів про президента

Аналітика: Чергова інформаційна кампанія росії цього разу спрямована безпосередньо на Президента України Володимира Зеленського. Агенти кремля поширили низку маніпулятивних матеріалів про тригерні для громадян теми: воєнну ескалацію, вибори, статки голови держави та його нібито конфлікт із ексголовнокомандувачем Збройних Сил України Валерієм Залужним. Фейки активно ширяться популярними соцмережами, намагаються вивести на емоції українців та підірвати авторитет влади. Тож “Сєвєродонецьк онлайн” зібрав та проаналізував останні ворожі наративи. Подробиці — у нашому матеріалі.

“Родини захисників не мають відчувати забуття”: як активістка з Луганщини допомагає сім’ям полеглих воїнів

Наші люди: Ірина Сельницька — вже двічі переселенка, громадська діячка, удова військовослужбовця 111-ї бригади ТРО ЗСУ Сергія Сельницького, якого посмертно нагородили орденом “За мужність” третього ступеня. Нещодавно вона долучилась до оновленого складу Ради родин загиблих захисників і захисниць України при Міністерстві у справах ветеранів, де представляє Луганську область. Про своє бачення роботи в новому напрямку, проблеми, з якими стикаються родини полеглих воїнів, та про нові проєкти в евакуації пані Ірина розповіла в інтерв’ю.

Традиції та обряди: як святкували Великдень на Луганщині

Наші традиції: Великдень в Україні святкують з давніх часів. Представники різних релігійних течій мають свої особливі обряди та традиції, але для усіх вірян це свято є світлим та шанованим. Достеменно не відомо, коли саме його почали святкувати в Україні. Також панує думка, що деякі релігійні елементи обрядів сплелися з язичницькими. Ми вирішили з’ясувати, яких традицій дотримувалися у цей день саме на Луганщині. Хоча й у цілому вони не зовсім відрізняються від загальноукраїнських, але є цікаві моменти святкування. Про них нашій редакції розповів доктор історичних наук, завідувач кафедри історії та археології України Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Олександр Набока.

“Я сильна жінка й звикла добиватися всього сама”. Історія сєвєродончанки Ірини Болткової  

Гордість Луганщини: Ірина Болткова — волонтерка з десятирічним стажем, яка з перших днів тоді ще АТО допомагала українській армії. А у 2014-му однією з перших зустрічала визволителів Сєвєродонецька після деокупації міста. Нині вона обіймає посаду начальниці Міловської селищної військової адміністрації. Ми поговорили з пані Іриною про підтримку земляків, волонтерство, зміни та досягнення під час великої війни.

10 років батальйону "Луганськ 1". Згадуємо, як все було

Гордість Луганщини: Сьогодні батальйон “Луганськ 1” відзначає 10 річницю. Підрозділ був створений 8 травня 2014 року з добровольців. Більшість його склали луганчани, які мріяли звільнити рідну землю від ворога. Його історія мала різні сторінки. Від піднесення, надії, звільнення наших територій до трагічних подій, коли загинув один з його командирів Сергій Губанов. Початок повномасштабного вторгнення приніс нові виклики та трансформацію. Сьогодні ми згадуємо ці 10 років разом з бійцями та командирами батальйону.

Від георгіївської стрічки до червоного маку — як Луганщина вшановувала день Перемоги над нацизмом

Історія Луганщини: Цього року Україна вперше відзначає 8 травня як День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. Тепер — це єдине державне свято замість двох різних знакових дат. Червоні маки, георгіївські стрічки, хода до Вічного вогню та “суботники”. Якими були травневі свята на Луганщині — розбиралися “Сєвєродонецьк онлайн” та фотограф Микола Скурідін.

“Організм старіє в умовах стресу”: інтерв’ю з гінекологинею з Кремінної

Наші люди: Дар’я Талалаєва – гінекологиня з Кремінної. Свою професійну діяльність жінка розпочала ще у студентські роки з акушерства у пологовому будинку Рубіжного. Здобувши освіту, Дар’я долучилася до штату Кремінської багатопрофільної лікарні. Там продовжує працювати й сьогодні, але вже в іншому місті, куди евакуювався медзаклад, – у Рівному. Дар’я Талалаєва розповіла про переселенську долю її родини, консультування та проведення лекцій для жінок на волонтерських засадах. Лікарка надала поради щодо підготовки до огляду, інтимної гігієни та озвучила фактори, які шкодять жіночому здоров’ю.