Про житло, майбутнє шкіл та лікарень, зарплати й кадрову політику: інтерв’ю з Олексієм Харченком

Олексій Харченко очолив Сєвєродонецьку МВА понад три місяці тому - 30 вересня 2024 року. Не надто великий строк, щоб очікувати від нього значних результатів. Проте ті, хто цікавляться життям громади, могли помітити, що за роботу новий очільник адміністрації взявся доволі активно й так само швидко обзавівся критиками.

Тож у SD.UA накопичилося чимало питань до пана Олексія Харченка, і напередодні нового року відбулася наша з ним зустріч. Говорили про реформування комунальних підприємств, зарплати та премії, кадрову політику, соціальну сферу та житловий проєкт, який він анонсував напередодні. Подробиці розмови - далі.

 - Якщо не помиляюся, то 7 січня - 100 днів від вашого призначення. Це такий період, коли заведено підбивати перші підсумки на посаді. Скажіть, як ви самі оцінюєте результати своєї роботи? Чи все встигли зробити, що планували?

 - Якщо чесно, я не мав планів на 100 днів. Але якщо проаналізувати, то насправді перші 70-80 днів я дуже страждав через те, що ти ніби багато робиш, а результату геть не видно. І це максимально демотивує. Мозок розуміє, що потрібний більший таймінг для досягнення цілей, які я поставив, а серце каже, що ні, хочеться побачити вже щось.

Наразі перші результати почали з'являтися, і це чудово. Не хочу наврочити, але сьогодні у нас є шанс реалізувати меморандум про співпрацю з приміською київською громадою. У ньому ми фіксуємо співробітництво по трьох напрямках.

Перший - медицина. У них новий реабілітаційний центр збудував НЕФКО (Північна екологічна фінансова корпорація), і вони готові нам віддати кілька поверхів цієї будівлі для розміщення нашої лікарні, яка зараз в Українці.

Другий напрямок - освіта. Що дуже важливо, у тій громаді ми знайшли школу новозбудовану. Зі спортзалом, з харчовим блоком. Десь на 300 дітей. Вона без внутрішніх робіт, але готовність становить 75%. Сподіваюся, ми порозумілися з територіальною громадою про те, що вони виділяють нам землю в постійне користування. Там сесійні питання, які будуть поступово розглядатися. Але є шанс, що Сіверськодонецька громада отримає офлайн-школу. І ми будемо намагатися, щоб держава дофінансувала її будівництво.

По цьому інфраструктурному проєкту ми ще досягли певних домовленостей про виділення землі та побудови соціального житла для ВПО. Я спілкувався з агентством відновлення та розвитку на тему деяких існуючих програми, за якими можна співпрацювати. Міжнародні організації теж кажуть про те, що як тільки громада отримає територію, умовно, то почнеться активізація співпраці.

Тож багато моїх зусиль було направлено на пошук такої громади. Я думав, що це буде набагато простіше, що на нас всі чекають: “Давайте, заходьте, ми вам все дамо”. А насправді виявилося не так. І якщо все вдасться, це буде просто насправді неймовірне досягнення. Бо центральні органи влади - міністерства, Офіс Президента - чекають від нас заяви про співпрацю з ТГ, що ми погодили ключові питання.

Мені б дуже хотілося реалізувати цей проєкт у 2025-му році. Багато скептиків кажуть, що це неможливо. Але побачимо наприкінці 2025-го.

Олексій Харченко на ReBuild Ukraine, листопад 2024 р.

 - Це саме той Квартал Відродження громади, про який ви казали раніше на форумі ReBuild Ukraine?

 - Так. У тому чи іншому вигляді. Я об'їздив дуже багато територіальних громад. І ця, з погляду розташування вторинної ланки медицини та наявності навіть недобудованої школи, але нової, це просто неймовірна вдача.

Це з ключового. Але є ще у нас більш тактичні успіхи й досягнення. Це те, що ми провели структурування діяльності адміністрації й наших комунальних підприємств. Що дозволило в умовах майже вдвічі зменшеного бюджету у 2025-му році збільшити соціальні програми підтримки населення. І ветеранів зокрема.

Насправді це не розчерком пера робиться. Це величезна аналітична робота, яку ми проводили через непопулярні рішення, купу негативних звернень, що Харченко щось там руйнує. Але відчутний результат є.

 - Щодо самої військової адміністрації, структурних підрозділів. Ви казали, що організаційний аудит проводите. Він вже завершився? Що взагалі відбувається з кадрами, чи очікувати кадрових змін у 2025-му?

 - Аудит, можна сказати, завершився. Я повністю зрозумів напрямки та нюанси роботи структурних підрозділів адміністрації.

Умовно кажучи, була думка про те, що треба зробити тимчасову структуру без статусу окремих юридичних осіб. Було б зрозуміліше, коли є одна бухгалтерія, один відділ кадрів на всіх. А не так, що ледь не у кожного управління вони свої.

Але, на жаль, через юридичні перепони ми не можемо зробити так, як хотілося. Тому виходили з того, в якому законодавчому полі можемо рухатись, і так провели оптимізацію. У мене є вимоги до процесу роботи - від планування до звітування - з чіткими критеріями, які ставляться до проєктного менеджменту.

Багато хто так не захотів працювати, тому звільнилися самі. Оптимізація завжди частково відбувається через негатив. Це, безумовно, болючий процес для людей, особливо коли вони втрачали у зарплатах та преміях.

Чи продовжуватимуться кадрові зміни? Так. Вони відбуватимуться постійно, виходячи з того, як складатимуться обставини. І неважливо: чинні, старі, нові заступники чи будь-які інші люди. Якщо посадові особи не справляються з функціональними обов'язками, ми будемо прощатися та шукати нових. Тому що тільки так ми можемо забезпечити ефективне функціонування.

У мене немає тут братів, сватів, кумів, родичів. Тому це мені дає повну об'єктивну можливість управляти процесами. У тому числі й кадровим.

До речі, ми проводили атестацію. Перевіряли, наскільки люди володіють специфічними знаннями у своїй сфері діяльності. Чому виникла така необхідність? Я поспілкувався з начальником одного підрозділу. Спитав про законодавство, яке регулює сферу діяльності цієї людини. І, власне, визначення того, чим він займається. Відповідь не отримав ні на перше, ні на друге питання. Тому одразу зрозумів, в якому стані ми знаходимося. Так ми почали процес атестації, і я думаю, що там теж будуть результати для декого не дуже позитивні.

  - На оптимізації вдалося грошей зекономити?

 - Так, звісно. Ми вивільнили бюджет з КП, з адміністрації. Якщо ви були на презентації бюджету-2025, то бачили в динаміці, що ми скорочуємо видатки на утримання адміністрації й збільшуємо видатки на підтримку населення громади.

Дані з презентації проєкту бюджету громади на 2025 рік

 - Просто я також бачу, що активні мешканці громади все одно незадоволені. Люди вважають, що на зарплати чиновникам МВА витрачається забагато.

 - Можливо. Я не готовий зараз це коментувати. Завжди хтось буде вважати, що забагато.
Але тут треба розуміти, що ця сума - не лише зарплати. Туди закладаються також, умовно, якісь 100% премії, яка по факту не виплачується. Тобто це питання дискреційне.

Чому вона взагалі закладається? Тому що люди, якщо будуть звільнятися, треба буде виплачувати їм невикористані відпустки й тому подібне. Люди також отримують матеріальну допомогу на оздоровлення. Це законна вимога, й мій обов'язок її виплачувати.

А зарплати ми вирівняли до ринкових. Це відкрита інформація: будь ласка, надайте запит. Особливо, якщо запит буде сформульований щодо зарплат до приходу Харченка та після. Але це не означає, що ми маємо людям платити копійки. Бо вони не будуть працювати тоді.

 - Щодо премій, до речі. Здається, буквально днями ви погодили премії кільком керівникам КП та установ. Люди у соцмережах питають, навіщо це, за які заслуги?

 - Майже всі такі виплати передбачені контрактами. І без очевидних причин ми не можемо їх не виплачувати. А очевидні причини – це дисциплінарні стягнення, проступки.

 - Ще трохи про кадри. У мене питання щодо кримінальних проваджень стосовно Кузьмінова, Волченко та Водяника. Водяник звільнений, хоча намагається відновитися на посаді через суд. Волченко працює начальником управління освіти, а Кузьмінова ви перепризначили з заступника начальника МВА директором “Світанка”. Яке взагалі ваше ставлення до цих справ, і як це відображається на співпраці?

 - Дійсно, є кримінальні провадження. Ну, по Водянику мені немає, що коментувати. Він не співробітник, він звільнений. У мене була, до речі, з ним зустріч. Він сам попросив її, і ми поспілкувалися. Я сказав йому, що я не бачу його далі в команді, тому що у мене інші завдання та принципи роботи.

Якщо коротше, на відновлення на посаді він не претендує. А претендує на компенсацію за якийсь там період. Але то судові процеси, які почались до мене. Я тримаю на контролі, але не більше. Тобто я точно не суб'єкт цього процесу й мені немає, що там робити.

Кузьмінов і Волченко. У мене з цим проста дуже історія. Багато хто погодиться (особливо той, хто стикався), що підозру отримати набагато простіше, ніж притягнення до відповідальності та визнання вини.

Тому, якщо суд визнає винними цих людей, безумовно, безальтернативно вони працювати тут не будуть. А якщо вина їхня не доведена...

До речі, Кузьмінов зараз себе непогано показує в ролі директора комунального підприємства. Він зараз у достатньо складній функціональній ситуації. Він буде курувати та координувати роботу з облаштування фортифікаційних споруд. Це дуже непросто й там немає, чому заздрити. Він буде постійно фізично знаходитися у прифронтових районах.

Така от справа. Я дуже обережно й дуже виважено до цього підходжу. Буде доведена вина, безумовно, прощаємось. Якщо це якісь недоведені історії чи незрозуміло процесуально, що там відбувається, то поки, я думаю, некоректно буде людей звинувачувати в цьому. Бо ми не суд.

 - Якщо ми вже почали говорити про новий напрям діяльності “Світанка”, то згадаймо й про міськводоканал, який взявся збирати дрони. Розкажіть, будь ласка, чиї це ідеї так кардинально змінювати напрямки діяльності комунальних підприємств?

 - Знаєте, тут склались такі обставини, що нам необхідно було змінити Лисичанськ на фортифікаціях: вони втомилися, вони понад рік там вже працюють. З огляду на це я вирішив доповнити напрямки діяльності КП “Світанок” будівництвом фортифікацій. В іншому випадку не бачив сенсу існування цього підприємства взагалі.

А водоканал ходив навколо ідеї збирання дронів вже давно, але без конкретного плану реалізації. Я змусив розробити бізнес-план справжній, по всіх вимогах. Вони його захищали, але у мене до нього є зауваження, втім, попри це, апробаційний процес запущений. Є позитивні, є нейтральні відгуки. Слава Богу, негативних нема, але сфера для них нова, навчаться.

Мені важливо було в загальній канві зберегти персонал, який буде під час деокупації працювати по своїх напрямках. Але не подобалося, що задля цієї ідеї ми людей маємо просто утримувати. Тому придумали нові сфери діяльності, суспільно важливі зараз, які, в принципі, здатні виконувати ці комунальні підприємства.

Я читав десь у ЗМІ, що ми освоїмо на фортифікаціях мільярди грошей. Насправді, ні, нам ніхто за це платити не буде, на відміну від приватних підрядників. Тобто КП “Світанок” не зможе заробляти на цій діяльності. Навпаки, ми гроші будемо витрачати на утримання і людей, і техніки. Це наш внесок в оборону країни.

Дрони, зібрані міськводоканалом

 - На якій техніці працюватиме підприємство? Чи залучать техніку, яку закупляла у попередні роки адміністрація через комунальні підприємства?

 - Тільки ця техніка й залучатиметься, ми не купуватимемо нову. Попри те, що нам насправді необхідний пікап для здійснення, умовно кажучи, адміністративних повноважень під час побудови фортифікацій. Але ми знайдемо його іншим чином. Точно купувати не будемо.

Єдине, що витрачатимемо певні кошти на закупку РЕБів для своєї ж техніки, бо роботи вестимуться у межах досяжності ворожих дронів. Плюс засоби особистого захисту. Ми від цього нікуди не дінемося.

 - Ще одне цікаве комунальне підприємство - “Сєвєродонецьке агентство інвестицій та розвитку”. Ви казали, що воно займатиметься житловою програмою, вірно? Статутний капітал збільшили на 100 млн для цього. Що далі?

 - Намагалися, але не збільшили. Це дуже болюча тема для мене. Нам це було необхідно для того, щоб ці 100 млн далі використовувати у житловому проєкті, який я на початку інтерв'ю озвучив.

Але ми зіштовхнулися з тим, що нам в останній день банк повернув ці кошти на казначейський рахунок. Ми не пройшли фінмоніторинг у зв'язку з тим, що колишній працівник цього комунального підприємства подзвонив і сказав, що це якась незрозуміла транзакція, і він звільняється з цього приводу. Коротше, відбулось зовнішнє втручання, і “ПриватБанк” нам повернув ці кошти.

Що це означає для людей? Що 100 мільйонів підуть не на житло, а на зарплати чиновників, тому що вони стають захищеною статтею видатків. Тому в мене є внутрішнє непорозуміння. Я не можу знайти відповіді на питання: чому мешканці Сіверськодонецька заважають мешканцям Сіверськодонецька?

Але я точно знайду вихід із ситуації. Заплановані на житло 200 мільйонів я теж знайду. Хоч би хто мені не перешкоджав і не вірив у здійснення цих планів.

Але, звісно, це негативно вдарило по можливості фінансування житлового проєкту. Максимально негативно.

 - Що це взагалі за проєкт, ви маєте уявлення, як він виглядатиме?

 - Як тільки виділять землю, буде зрозуміліше. У нас величезні провайдери цих послуг пропонують декілька варіантів. До прикладу, ми нещодавно проводили нараду з “Метінвестом”, вони представляли проєкт 4-поверхівок, які будують за п'ять місяців. За достатньо невеликі кошти. Вже з ремонтом, щоб люди могли заїжджати, меблюватися і жити.

Я дуже націлений до кінця 2025 року збудуватися, тому це точно не будуть 9-поверхівки з ліфтами, з якимись важкими будівельними рішеннями. По-перше, щоб це не затягнулося і не зупинилося у якийсь момент і стало вічною недобудовою, а щоб люди отримали швидкі, але не менш якісні результати. Зараз технології це дозволяють.

Одна з презентацій "Метінвесту"

 - Ще до вашого призначення започаткували кілька інших житлових проєктів. Перший - реконструкція адмінбудівлі “Південмашу” у Дніпрі. Понад 800 тисяч на проєктні роботи витратили. І другий - намагалися виділити земельну ділянку у Магерові на Львівщині під будівництво. Грошей на саме будівництво не було, але навколо земельної ділянки справа наче рухалася. Що зараз з цими проєктами?

 - Ми відмовились від оренди приміщення “Південмашу”. Тому що, по-перше, з огляду на безпекову ситуацію, це абсолютно незрозуміла історія. По-друге, знову ж таки, ми свої кошти витрачати на реконструкцію не своїх приміщень не маємо права. Якщо це до мене хтось робив, це абсолютно поза законним полем. А на баланс нам точно будівлю ніхто не збирався передавати. Ще від початку це був дуже неперспективний задум. І так: шкода, що витрачаються бездумно кошти, знаючи, що жоден міжнародник не дасть копійки на приміщення “Південмашу”, куди летять ракети через день. Це ж очевидно. А людям там як жити?

Стосовно Львівської області. Там продовжується проєкт, по-перше, МОМа в Дрогобичі. МОМ запевняє, що у 2025 році буде якийсь очевидний результат.

Щодо Магерова. Ми зв'язалися з громадою, актуалізували дані. Їхня позиція незмінна, вони готові співпрацювати. Також ми направили лист на консульство Литви, бо вони були учасниками цього меморандуму, третьою стороною. Але відповіді не отримали. Тому одна сторона актуалізувала в позитивному сенсі, інша сторона, навпаки, не повідомила свою позицію. Але ми готові. Чекаємо позицію благодійного фонду, консульства, і тоді будемо визначатись по перспективах.

Обговорення проєкту у Магерові

 - У будь-якому випадку МВА самостійно не зможе придбати всім переселенцям з Сіверськодонецька квартири. Скажіть, як ви бачите розв'язання проблеми забезпечення ВПО житлом на загальнодержавному рівні? Є у вас думки з цього приводу?

 - Проблема забезпечення житлом зараз дуже актуальна для ВПО, але на загальнодержавному рівні у нас взагалі багато незабезпечених житлом людей. Держава, звісно, не може забезпечити всіх, але має підтримати тих, хто з тих чи інших причин не може реалізувати своє подальше життя. Держава повинна максимально докладати зусиль, щоб соціальна сфера працювала. Щоб незахищені верстви населення відчували підтримку.

Хоча, насправді, з того, що я почув нещодавно на Конгресі місцевих рад, величезні програми запущені. І приймаючим громадам відкрили зараз доступ до значного фінансового ресурсу на умовах фінансування 75% грантових, 25% - кредитних. І фінансування передбачене, здається, лише у 2025 році на 50 тис. квадратних метрів житла.

Що цей механізм дає? Якщо ми будуємо будинок за ці кошти, то 75% людей - я зараз грубо кажу, щоб був зрозумілий механізм - можуть не сплачувати за житло. А 25% тих, хто забезпечений роботою, будуть сплачувати, умовно, 5 тисяч гривень за користування квартирою. І ці 5 тисяч гривень покриватимуть, власне, використання кредитного ресурсу. Якщо подивитися на цю ситуацію зі сторони, це неймовірно якісний механізм, який просто величезними темпами зрушить будівництво житла для ВПО. Аби тільки приймаючі громади хотіли це робити.

На жаль, там немає поки кореляції з окупованою громадою, але я потрошку входжу в ці процеси та намагаюсь донести, що є не тільки приймаючі громади, є ще такі як ми, які здатні теж співфінансувати.

 - Тепер мене цікавить школа, про яку ви теж казали на початку інтерв’ю. Там взагалі така тема, що з 1 вересня діти ВПО мають йти офлайн вчитися. А до шкіл переміщених ціла низка вимог у МОН, через які їх поставили на межу існування. Що буде зі школами Сіверськодонецької громади? Ви писали, що зустрічалися з освітянами, і, здається, ваші плани їм не дуже сподобались. Що обговорювалося на зустрічі?

 - У нас дуже різниться позиція з освітянами в одній насправді простій речі. Вони хочуть, щоб держава змінила політику щодо дистанційного навчання. І крапка. Все, альтернатив немає. А я готуюся до того, що нам доведеться так чи інакше виконувати державну політику та намагаюся зберегти наші школи та наших вчителів в офлайні. Тут у нас вийшло непорозуміння, мабуть.

Я казав, що хотів би, по-перше, офлайн-школу свою. По-друге - заходити нашими сіверськодонецькими школами у містечка Хансена, які він будує. Тобто забезпечувати інфраструктуру компактних місць проживання, які створюються зараз поступово. Тим самим зберігати ідентичність нашої освіти й зв'язок учнів та їхніх вчителів.

Водночас я спілкувався з пані Іриною Верещук. І ми рухаємося у контексті того, щоб "дистанційку" не скасовували бездумно. Щоб була якась розумна дискреція. Бо як тільки знищується освіта, медицина, знищується й ідентичність.

Я не знаю, чим ця історія закінчиться. А офлайн-школа - це зрозумілий напрямок. При будь-якому розкладі - буде дистанційка, не буде дистанційки - школа залишиться. Вона буде нашою, що б не відбувалося у світі. Тому важливо, щоб освітяни мене правильно зрозуміли. Я рухаюся і за їхньою ідеєю, і паралельно будую можливість, щоб у випадку необхідності реалізації державного рішення наші вчителі десь працювали, а діти - навчалися.

 - Ну, оптимізацію все ж таки доведеться робити?

 - Безумовно.

 - Якийсь аналіз проводили? Скільки шкіл не зможуть далі працювати?

 - Про це передчасно зараз говорити. Там є певні цифри, але я зараз не хотів би їх озвучувати, бо вони потребують додаткового аналізу, додаткового розуміння освітніх процесів. Цим буде займатися управління освіти.

Можу запевнити, що я зроблю все від мене залежне, щоб і лікарня, і школа (чи школи та лікарні) на початку своїх назв мали назву міста. Тому що тільки так весь світ буде знати, що ми тимчасово втратили територію, але не втратили свої міста й своїх людей. І що ми в будь-який момент готові повертатися назад, як тільки ворог буде знищений.

 - Ви також вже трошки згадали про ситуацію з лікарнею в Українці. Але я б хотіла, щоб ви озвучили, що взагалі відбувається з медзакладами громади. Є міська клінічна лікарня в Українці, є “Консультативно-діагностичний центр” у Дніпрі. Стоматологію об’єднали з діагностичним центром. Плюс ще створили в Ірпені реабілітаційний центр. Якщо вірити повідомленням у соцмережах, у колективів “КДЦ” та реабілітаційного центру до вас є претензії. Опишіть ситуацію зі свого боку.

 - Давайте так. У певні часи певні клани координували роботу всіх медичних установ Сіверськодонецька. Наступили інші часи, прийшли інші клани, вигнали попередників і почали свої якісь історії крутити. Все це були або глибоко сіверськодончани, або дуже дотичні до Сіверськодонецька люди. А я - людина не дотична. Я прийшов, побачив все це, і мені стало дещо незрозуміло. Дуже насправді багато процесів ганебних відбувалось. На мій розсуд. Тому я хотів би зараз окремо по кожному КНП розповісти.

Отже, Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня (СМБЛ). Ми там почали проводити службове розслідування, тому що бачили об’єктивно негаразди у фінансово-адміністративній діяльності.

Щоб ви розуміли: адміністративний (не медичний) штат лікарні збільшився за період з квітня по вересень 2024 року в кілька разів. Це люди з незрозумілими назвами посад, які отримували зарплати до 100 тисяч: 80, 70, 100, по-різному. У той самий час, коли лікар отримує 20. І в публічних закупівлях відбувалися якісь дивні речі. Я просто не міг не зреагувати на це. Тому відбулося відсторонення від посади керівника.

Що відбувалося всередині колективу? Колись, коли цей відсторонений керівник приходив зі своєю командою у цю медичну установу, вони знищили реабілітаційний центр як окрему структуру і перетворили у реабілітаційне відділення нашої лікарні (це окрема незрозуміла історія, там хай правоохоронці розбираються, але зрештою ми говоримо про результат). Якщо в лікарні в Українці у нас працюють десь на 80% сіверськодончани, то в реабілітаційному центрі - 80% киян. Навіть більше. І от цей весь персонал, по факту не маючи фінансування від НСЗУ, не відкривши пакет, орендує в Ірпені наявну приватну клініку. Як виявило службове розслідування, орендує за чималі кошти. Є обладнання, яке стоїть у підвалі й не використовується, але за його оренду сплатили вже майже 2 мільйони гривень наперед, хоча це прямо заборонено законом у воєнний час. Тобто там жах.

І коли я прийшов на посаду і це побачив, то моє рішення було однозначне, що все це не може відбуватися коштом громади. Якби вони були самодостатні і самі собі заробляли, здійснюючи свою господарську діяльність, але ж… І поки громада фінансує їхнє існування, то я маю право проводити певні організаційні процеси. Тому що ми витрачаємо гроші громади, за які має будуватися, наприклад, житло. І людей забезпечувати, а не витрачати кошти на оренду обладнання, яке стоїть у підвалі та не використовується.

Там очевидні зловживання. Тому, звісно, моя політика декому не сподобалась. І хто бунти підіймав? Бунти підіймала київська бригада лікарів-реабілітологів, весь ірпінський центр реабілітаційний. У СМБЛ в Українці питань не було.

Але треба ще зауважити, що й одні, і інші клани, які керували цими установами, вони маніпулюють думкою людей, виривають з контексту якісь фрази та починають накручувати людей на негатив. Ми зараз дійшли до того, що поки я їздив по відрядженнях, бігав по міністерствах і намагався просунути інфраструктурний проєкт, колектив діагностичного центру видав звернення на всі інстанції світу про те, що нібито Харченко хоче скоротити фінансування закладу.
Коли я про це дізнався, мені було, звичайно, дивно. Я поставив питання медичній директорці, від якої пішла ця інформація, бо вона там перший підписант: “Ви від мене чули таку інформацію про скорочення людей, про знищення закладу?”. Вона мені відповіла, що ні, не чула. Кажу, а ви ж пишете звернення, що Харченко це хоче робити, то як це корелюється між собою? І у відповідь чую: “Ну, от нам так сказали”.

Насправді я розумію, що це навколополітичні історії. Хтось хоче залишити свою сім'ю і працювати у величезному складі в лікарнях. Хтось хоче дістатися публічних закупівель. Мені всі ці ігри зрозумілі. Але медики не мають страждати.

Я хочу заявити, користуючись нагодою, що позиція Харченка дуже проста та справедлива. Я хочу зберегти лікарні, розвивати їх. Хочу зберегти й забезпечити медичний персонал більш комфортними умовами життя. Для чого у бюджеті передбачив програми підтримки лікарів і вчителів, чого до мене ніхто не робив. Але я точно не дам недоброзичливим особам втручатися у ці процеси.

Ми пройдемо всі ці негаразди й вийдемо на позитивну конотацію нашої роботи зі всіма колективами. Мене ніхто не переламає в моїх намірах. Але ще раз важливо наголосити, що медперсонал - лікарі, медсестри, санітарки - всі завжди будуть відчувати підтримку і максимальне сприяння роботі без скорочень штату та без скорочень фінансування. А на негативні прояви, вибачте, я буду реагувати.

Реабілітаційний центр СМБЛ в Ірпені

 - То яка буде доля реабілітаційного центру?

- Він буде існувати як реабілітаційне відділення. Там наперед проплачена оренда приміщення й оренда славнозвісного обладнання аж до липня 2025 року. Тому до липня 2025 року точно реабілітаційне відділення функціонуватиме в Ірпені.

 - Так а чого обладнання не використовується за призначенням?

 - Немає відповіді у директора реабілітаційного центру на це питання.

 - Питання по хабах громади. Там вже тривалий час не видавали “гуманітарку”. Але днями питання трохи зрушило з місця. Ця практика продовжуватиметься?

 - Ну, не трохи. Я вважаю, що, поновивши роботу з фондом GEM, ми потужно рванули. Зараз почали забезпечувати гуманітарною допомогою переселенців, які знаходяться у межах Дніпропетровської області та Дніпра. На жаль, це позиція фонду. Поки що Тернопільський хаб не може брати участь.

Але в мене у планах відкривати проєктний офіс у Києві. Можливо, навіть це буде хаб. І в Києві ці програми працюють, фонд працює з Київською областю. Можливо, ми там ще розпочнемо таку співпрацю.

 - А якісь ще будуть спонсори?

 - Безумовно, все у процесі. Ви ж розумієте, що у фондах також працюють грамотні люди. Вони бачать громади, які працюють, опікуються своїми мешканцями, йдуть вперед, розвивають якісь проєкти. З ними вони працюватимуть, матимуть фідбек.

Я думаю, що ми своєю роботою доведемо, що з нами співпрацювати безпечно та ефективно.

Сіверськодонецький хаб у Дніпрі

 - Ще є чутливе питання щодо перейменування міста. Міську військову адміністрацію ще не перейменували. Я так розумію, це юридичне питання? А взагалі, чи існує механізм законний, щоб повернути стару назву міста?

 - Ні, мені невідомий такий механізм. Щодо перейменування адміністрації, то ми чекаємо на розпорядчий акт від вищого керівництва. Районну адміністрацію вже перейменовано, а міську ще ні. Тобто це формальна процедура, яку ми витримуємо, а потім буде здійснено перейменування.

 - А ви слідкуєте ви за тим, що відбувається на окупованій території Сіверськодонецької громади? Яке ваше ставлення до того?

 - Я аналізую інформацію з відкритих джерел. Маю, звісно, більш контекстну інформацію від правоохоронних і розвідувальних органів. Але, прямо кажучи, не дуже глибоку.

Яке тут може бути ставлення? Вкрай негативне. Мені хотілося б, щоб цього взагалі ніколи не ставалося в ретроспективі навіть. Бо я не знаю, як долати наслідки.

Важливо, на мою думку, продумати план когнітивної деокупації. А це найбільша проблема, як на мене. Труби, будинки ми відремонтуємо, це зрозуміло. А голови? Можливо, коли вже запустимо всі основні процеси тут, і коли з'явиться у мене час на творчість, скажімо так, ми якусь програму когнітивної деокупації розробимо.