«Сєвєродонецьк онлайн» - 100 днів на інформаційному фронті

5 жовтня – сто днів, як редакція «Сєвєродонецьк онлайн» почала працювати в оновленому складі. За цей час ми створили понад 100 ексклюзивних матеріалів, інтерв’ю, аналітичних розборів та спростування фейків пропагандистських ЗМІ. Ми зустрічались з переселенцями з Сєвєродонецька та усієї Луганщини, розповідали про успіхи наших земляків, про труднощі, з якими вони стикаються щодня.

Завдяки підтримці організації Media Development Foundation ми відвідували тренінги, опановували нові методи роботи, працювали з менторами та переймали досвід колег з інших редакцій. Для покращення подальшої роботи «Сєвєродонецьк онлайн» створив громадську організацію, що має за мету об’єднати спільноту сєвєродончан, які були вимушені покинути свою домівку та шукати нові можливості в різних куточках України і за кордоном.

Щодня для своїх читачів ми знаходимо найцікавіші новини, що стосуються Сєвєродонецька та Луганської області. За ці сто днів ми поспілкувались з купою цікавих та неординарних особистостей, які просувають «бренд» Сєвєродонецька та своїм прикладом демонструють, що в будь-якій ситуації не можна опускати руки. 

Серед них багато підприємців з Луганщини, які змогли релокувати свій бізнес чи відновити його з нуля на безпечній території.

Дмитро та Марія Косілкини – виробники дитячого одягу торгівельної марки «Be easy та Larox» з Лисичанську. Вони починали в 2014 році, коли війна постукала в їхні двері вперше. За 8 років вони впровадили багато інновацій та змогли налагодити бізнес за принципами ощадливого виробництва.

Зараз вони відновлюють родинну справу в Дніпрі, бо в 2022 році їм довелося вдруге покинути рідну домівку. Всі ці місяці вони допомагали населенню рідного Лисичанська, ЗСУ та теробороні, а також реалізували проєкти гуманітарної допомоги.

Власник мережи кав'ярень «Coffee Panda» з Сєвєродонецька Валерій Воротінцев відновлює бізнес у Хмельницькому.

«Зараз можу сказати, що розпочинати бізнес без досвіду легше, ніж втратити свою діючу справу та розпочинати діяльність з нуля. Це як комп'ютерна гра, яку ти пройшов колись до середини, а потім збереження стерлося. І щоб пройти її знов, потрібно перші 50% зіграти спочатку. Це дуже нудно, нецікаво та дратівливо. Знаєте, помітив, що зараз у мене більше вірять люди, що оточують мене, ніж я сам. Люди в собі не такі впевнені, як у мені», - розповів Валерій в інтерв’ю.

Підприємство “ТАНА” з Сєвєродонецька відновило виробництво у місті Умань. Завдяки тому, що частину обладнання та колективу вдалось евакуювати з під обстрілів, на новому місті підприємці винайняли приміщення та вже випустило кілька партій продукції.

Фірма виробляє композиційні полімерні матеріали, які використовують в автомобілебудуванні, електротехніці, меблевому виробництві. Продукцію “ТАНА” широко використовують на закордонних ринках. Підприємці постачають свої матеріали до Євросоюзу, Турції та багато інших країн. За кордоном купляли й сировину для виробництва. Наразі ж багато, під впливом ринку та ситуації в Україні, співробітництво з деякими містами України, такими як Харків та Херсон, призупинено.

Головною темою для нас, як і для всіх українців наразі є війна. Ми з сумом стежили за просуванням російських окупантів на початку літа, фіксували їх воєнні злочини, з розпачем публікували новини про захоплення Сєвєродонецька, Рубіжного,бої на околицях Луганської області. Зараз з надією слідкуємо за контрнаступом українських військових, які ледь не щодня звільняють окуповані населені пункти, та чекаємо, коли український прапор замайорить і над нашим містом. За цей час ми поспілкувались з багатьма захисниками нашої землі, які продовжують боронити Україну у лавах ЗСУ.

Андрій Жидков – науковець, підприємець, розробник. Переїхавши з рідного Луганська до Сєвєродонецька, робив нову домівку краще. За його плечима багато цікавих проєктів, бо в роботі він в першу чергу керується саме тим, що надихає.

24 лютого цього року знов змінило його життя. На цей раз докорінно, бо абсолютна цивільна людина вступила до лав ЗСУ, щоб захищати рідну землю.

Луганчанин Олександр Биков відомий багатьом сєвєродончанам як адмін групи «Кухні Сєвєра», активний учасник місцевої фейсбук-спільноти, блогер. Політолог, любитель стоїчної філософії та смаколиків, колишній спецпризначенець, він тільки-но перед великою війною полишив службу і почав працювати в креативному менеджменті медичної компанії.

Коли Олександр налагодив звичайне цивільне життя і війна знов наздогнала його, він жартував про своє мирне життя: «Гражданка, Саша, це не твоє». Проте закінчив справи, купив класне військове взуття, зібрав поліцейський рюкзак та залишки консервів і пішов здаватися до військкомату знов. Але, як і в 2014 році, цей процес не обійшовся без пригод. Людина, яка володіла багатьма видами зброї, опанувала нову для себе артилерію і навідріз відмовилася ремонтувати техніку.

Анна Анопченко - офіцер ЗСУ з красивим позивним «Лиса» на честь рідного Лисичанська. Зараз українці можуть бачити її на білбордах, що висять всією країною. Дівчина служить в ЗСУ з 22 років і в перші дні війни, не вагаючись, повернулася з сонячної Португалії до України та вступила до лав терборони. Зараз вона перебуває на півдні, в Миколаївській області.

Тема війни в Україні тісно пов’язана з волонтерами, людьми, які завжди поруч з військовими, які віддають усі сили заради нашої перемоги, які в найкоротші строки можуть дістати будь-що, від бронежилету, до «Байрактару».

Про команду волонтерів «Rollndrive» знають багато жителів Сєвєродонецька. З початку повномасштабного вторгнення вони допомогли багатьом містянам, а їхні відео із Сєвєродонецька давали людям можливість побачити ситуацію в місті. Після його окупації вони не сидять, склавши руки, а продовжують допомагати тим, хто цього потребує. Але вже на Донеччині. Зараз волонтери купили автобус для евакуації людей та доставки допомоги.

Олексій Горленко - двічі переселенець. До 2014-го року жив в місті Довжанськ (Свердловськ) на Луганщині. Після окупації рідного міста хлопець переїхав до Лисичанська. Там він і розпочав свою волонтерську діяльність. Зараз волонтер з Лисичанська допомагає переселенцям на Київщині.

Євген Дубовіков - волонтер з Сєвєродонецька, до початку повномасштабного вторгнення росії займався в місті будівельним бізнесом. Потім почав допомагати місцевим жителям, розвозив їжу, речі першої необхідності та ліки до сховищ, організовував евакуацію. Коли переїхав до Дніпра, власним коштом відкрив шелтер для переселенців.

Луганщина завжди славилась своєю культурою та мистецтвом. Зараз, митці, які виїхали з тимчасово окупованих територій продовжують своєю творчістю підтримувати переселенців.

В 2022 році Луганський обласний український музично-драматичний театр знову став переселенцем. Після початку війни в 2014 році він перемістився до Сєвєродонецька і за 8 років створив нову історію, побудував відносини з глядачем та став відомим на всю країну. До відреставрованої будівлі театру приїжджали з гастролями як українські артисти, так і європейські. Зараз колектив розкиданий містами України і шукає нову домівку. Хочеться вірити, що тимчасову. Ми поспілкувалися з директором-художнім керівником Луганського обласного українського музично-драматичного театру Сергієм Дорофеєвим про те, чим сьогодні живе колектив.

Вероніка Стрельченко – засновниця Майстерні сувенірів «Це моє місто» у Сєвєродонецьку. Її роботи були майже в кожного містянина, бо пройти повз всілякі листівки, магніти, торбинки було неможливо. Креативна графічна дизайнерка свої перші листівки малювала ручкою на папері, а потім розфарбувала олівцями. Її продукція роз’їхалася по всьому світу, наприклад, у США, Англію, Францію, Данію та Ізраїль.

Після початку повномасштабної війни відновити діяльність виявилося дуже складно. Постійні переїзди з дитиною та собакою, відсутність комп’ютеру, який залишився вдома, логістичні проблеми - все це не може не відображатися на роботі. Проте в ностальгії за рідним містом сєвєродончани, як і раніше, продовжують звертатися до Вероніки за часточкою рідного дому.

Сєвєродонецька співачка Omelta нещодавно випустила дебютний альбом під назвою “2022”. Це симбіоз переживань, почуттів, емоцій, які принесло повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Для дівчини це вже другий етап війни у житті. Цього разу вона постукала в її двері в Києві, з якого довелося поїхати на довгий час.

Три місяці співачка з командою прожила в Італії, де робила колаби з італійськими музикантами, волонтерила та всіляко пропагувала українську культуру.

Цей навчальний рік учні та вчителі з Сєвєродонецька вимушені були розпочати дистанційно, класи та освітні колективи тепер бачаться лише через екрани моніторів. Ми стежили за тим, як школам все ж вдалося зібрати своїх учнів, багато з яких виїхали за кордон, та відновити навчальний процес.

Начальниця Управління освіти Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Лариса Волченко розповіла журналістам “Сєвєродонецьк онлайн” про роботу у перші дні повномасштабного вторгнення, евакуацію педагогічних працівників та плани на новий навчальний рік.

З 1 вересня 20 шкіл Сєвєродонецька розпочали дистанційне навчання. Журналісти “Сєвєродонецьк онлайн” завітали до вчительки історії Сєвєродонецького багатопрофільного Ліцею Наталії Міхнєвської та долучились до першого у цьому навчальному році уроку.

Валерій Негматов - почесний житель Сєвєродонецька, відомий в місті вчитель та історик. В березні він евакуювався з Сєвєродонецька, продовжував навчати дітей онлайн у Дніпрі, зараз працює в Києві. Він розповів журналістам “Сєвєродонецьк онлайн” про важливість історії з огляду на сучасні події, велику роль краєзнавства та спотворення української історії росіянами.

Ми розповідали історії своїх колег, які виїхали з Сєвєродонецька та продовжують працювати на інформаційному фронті.

Сєвєродончанка у третьому поколінні Анастасія Руднєва вірила у перспективи маленького міста та планувала все життя прожити в Сєвєродонецьку. Не розуміла, навіщо звідти їхати та вірила, і досі вірить, що Луганщина має величезний потенціал. Чотири останні роки вона працювала на радіо та телебаченні, після початку повномасштабного російського вторгнення, виїхала до Дніпра, де 3 місяці волонтерила. Зараз працює в Міжнародній організації з міграції “Агенція з міграції ООН”, яка опікується саме питаннями ВПО.

Журналістка Анастасія Дашко народилась та довгий час прожила в Сєвєродонецьку. Працювала в багатьох медіа та на телеканалах. Після початку повномасштабної військової агресії росії, виїхала з міста за кордон, де прожила кілька місяців. Зараз, повернулась до України, щоб працювати військовою кореспонденткою.

Студентка Анастасія Ісаєва з Луганщини розшукує батька Василя, який служив військовим медиком на передовій. Зв’язок з ним зник наприкінці березня. Дівчина впевнена, що батько живий та знаходиться у російському полоні. Майже 4 місяці вона оббиває пороги поліції, СБУ та військових частин, аби знайти про нього хоч якусь інформацію, та все марно.

Редакція «Сєвєродонецьк онлайн» завжди у пошуку цікавих тем та нових форматів. Ми вирішили спробувати свої сили у відео та записали інтерв’ю з головою Луганської ОВА Сергієм Гайдаєм, який розповів про те, з чого почались бойові дії в області, скільки разів його намагались підкупити росіяни, чи були шанси втримати Сєвєродонецьк, коли переселенці зможуть отримати житло на підконтрольній Україні території та багато іншого.

Попереду у нас великі плани: розширити штат редакції, де зараз працюють засновник "Сєвєродонецьк онлайн" Андрій Нідченко та два журналісти Яна Мостова та Євген Тетяничко. Зараз з нами вже співпрацює Катерина Горячко. Ми плануємо продовжити розвиток соцмереж Facebook, Instagram та опанувати інші, розробити нові інтерактивні проєкти, завдяки яким переселенці з Луганщини зможуть спілкуватися, дізнаватися про успіхи земляків, знайти однодумців та колег.

А найголовніше, ми мріємо повернутись до українського Сєвєродонецька, щоб з перших вуст розповідати читачам про його відновлення, перспективи та розвиток.